Вибивання зізнання в участі у незаконних збройних формуваннях, а також небажання влади розслідувати інцидент, порушило ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Попри закінчення війни, влада Хорватії не поспішає брати на себе відповідальність за жертви серед цивільного населення. Тож державу покарали у Страсбурзі, бо вона не тільки відмовилася компенсувати матері моральну шкоду, спричинену загибеллю синів, а й позбавила її права на суд.

Відсутність коштів у бюджеті не є підставою для виконання позитивних зобов’язань держави стосовно своїх громадян, особливо коли йдеться про загрозу життю.

Оскільки юрисдикція адміністративних судів не обмежилася переглядом законності рішення регуляторного (квазісудового) органу, а було перевірено, чи належним чином цей орган застосував свої повноваження, відповідно, порушення конвенційних гарантій не відбулося.

У Страсбурзі Україну покарали за те, що національні суди замість того, щоб спростовувати недбалість міліціонерів, які загубили $277 тис., просто перекваліфікували правову підставу для позову та необґрунтовано застосували іншу статтю.

Високопосадовці, що ухвалюють політичні рішення, які не сприймає частина населення країни, обов’язково наражатимуться на критику в різних формах. Але їхня образа, що виражається у прагненні покарати «кривдників», далеко не завжди узгоджується із гарантією свободи вираження поглядів.