Під час протестів під гарячу руку потрапляють і пам’ятники історичним особам. Руйнуючи їх, люди ніби виражають своє ставлення до режиму. Проте чи можна хуліганство називати свободою вираження поглядів? Відповідь шукали в Європейському суді з прав людини.

Незалежні або опозиційні журналісти часто бувають настільки незручними, що влада, намагається за будь-яку ціну усунути їх від професійної діяльності. У хід йдуть кримінальні провадження, де сторона обвинувачення і суд грають в одні ворота.

На жаль, у суперечках між колишнім подружжям розмінною монетою часто стають діти. І коли держава не здатна виконати власне судове рішення щодо побачень із розлученою дитиною, по захист доводиться звертатися до Страсбургу.

Держава несе відповідальність, коли втручається у деліктні зобов’язання на користь однієї із сторін спору. Це порушує конвенційні гарантії щодо захисту права власності.

Коли між адміністративним та кримінальним провадженнями щодо дій особи немає зв’язку, говорити про єдину систему розслідування і покарання не доводиться. Отже винесення паралельних рішень в такому випадку порушує принцип ne bis in idem.

Суддя має довести свою неупередженість або взяти самовідвід, якщо працює в суді, до якого оскаржують рішення у справі, обставини якої раніше вже були предметом його розгляду.