Інформація про нормативно-правові акти є такою, що становить суспільний інтерес, адже зачіпає велику категорію осіб. Рішення національних судів були недостатньо мотивовані, не надавали достатню оцінку доводам скаржника, а також взагалі не містять будь-якої оцінки пропорційності обмеження на доступ до інформації.

Цілі заявників могли бути досягнуті в більш прямолінійний спосіб. Натомість вони витратили час на неправильну процесуальну тактику з метою скоріше затягнути провадження, ніж отримати рішення.

Відмова у забезпеченні конфіденційних зустрічей з адвокатом, заборона передавати документи адвокатові чи матері, вилучення та обмеження доступу до документів, неможливість виготовлення копій – з такими заходами протидії зіткнувся ув’язнений, коли виявив намір звертатися до Європейського суду з прав людини.

Іноді, навіть за очевидних обставин загибелі особи і наявності релевантної практики щодо відповідальності держави у таких випадках, Європейський суд з прав людини не знаходить порушень Конвенції.

З огляду на важливу роль суддів, яку вони відіграють у захисті прав, передбачених у конвенції, у країні мають існувати гарантії того, що судовій автономії нічого не загрожуватиме. Тож рішення, пов’язані із кар’єрою та переведенням суддів мають бути належно вмотивовані.

Неможливо зробити висновок про відсутність провокації, бо немає інформації про відомості, на підставі яких проводився оперативно-розшуковий захід. І оскільки поліція навіть в суді не розкрила джерело інформації, було порушено право на справедливий судовий розгляд.