Держава має відповідати за недбалість правоохоронців, коли через серйозні помилки поліції, допущені під час розслідування викрадення людини, не вдалося захистити життя останньої.

За ініціативою міністра верховний суд переглянув своє рішення, що набуло статусу остаточного, та відновив провадження. І за підсумками нового розгляду було ухвалене протилежне рішення, через що компанія-позивач втратила близько 3 млн. євро, присуджених у першому провадженні.

Скасування шлюбу заявників, які були одружені більше десяти років, непропорційно обмежувало їхнє право на укладення шлюбу у тій мірі, що порушувало саму сутність права.

Спершу суддя призначив водієві чималий штраф за дрібне порушення та ще й пригрозив тюрмою в разі його несплати. Невдовзі волею долі заявник знову опинився в суді, і справа дісталася тому самому законнику. Та він раптом визнав, що не міг бути безстороннім.

Міська рада, попри наявні правові підстави, не стала ухвалювати рішення, пов’язане із земельним питанням. Суд також «умив руки», зазначивши, що не може втручатися в компетенцію органу місцевого самоврядування.

Особа уникла кримінальної відповідальності через те, що минули строки давності. Втім її зв’язок із злочином було прямо відображено в обвинувальних вироках щодо інших осіб. Чи діє в такій ситуації презумпція невинуватості?