Практика ЄСПЛ. Український аспект

Справи стосовно домовленостей про гестаційне сурогатне материнство викликають питання переважно відповідно до статті 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя) Конвенції.

Збір та зберігання без відома працівника особистих даних, пов’язаних із використанням останнім телефону, електронної пошти та Інтернету, становлять втручання у право на повагу до приватного життя та кореспонденції.

Положення статті 15 Конвенції дозволяє державі в односторонньому порядку відступити від деяких її зобов’язань за деяких виняткових обставин і використовується державами-членами в контексті тероризму.

Незважаючи на те, що представники громадськості, які вважали гомосексуалізм аморальним, могли бути шоковані, ображені або схвильовані такими діями, це не могло гарантувати застосування кримінальних покарань, коли були залучені лише дорослі.

Справи, стосувалися таких аспектів, як дозвіл на законний аборт, дарування ембріону та наукові дослідження, домашні пологи, розмноження шляхом медичного втручання, запобіжні заходи охорони здоров’я новонародженої дитини, внутрішньоутробні медичні тести, операції по стерилізції, примусова стерилізація жінок національності рома, сурогатне материнство, ненароджена дитина та право на життя.

Держава повинна гарантувати забезпечення всіх ув’язнених належними умовами проживання, які б не принижували їх людську гідність, не змушували страждати  та не завдавали ще більше труднощів, які й так є неминучими, під час перебування за гратами, а також не ставити під загрозу їх здоров’я.

Необхідність узгоджувати свій розклад та проходити тести на наркотики навіть у період відпустки та повсякденного життя є протилежною принципу свободи руху.

Секретний антитерористичний нагляд держави з використанням передових технологій, зокрема масове спостереження за телекомунікаціями громадян; встановлення на мобільні телефони обладнання, що дає змогу перехоплювати інформацію з них тощо є втручанням у приватне життя.