Гомосексуалізм: кримінальні аспекти

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової.

ECHR: Ukrainian Aspect

автор

22 Листопада 2018
|
205
|

Криміналізація гомосексуальних стосунків взагалі

 

Даджеон проти Сполученого Королівства

22 жовтня 1981 року

Законодавство Північної Ірландії, чинне у відповідний час, визнавало гомосексуальні стосунки між чоловіками кримінальним правопорушенням. Заявник, який був гомосексуалістом, скаржився на те, що він пережив почуття страху, страждання та психологічного тиску внаслідок існування законів, про які йде мова, у тому числі страх переслідування та шантажу. Він також скаржився на те, що він став об’єктом розслідування певних гомосексуальних дій.

Європейський суд з прав людини встановив порушення статті 8 (право на повагу до приватного життя) Європейської конвенції з прав людини. Суд виявив, що обмеження, накладене на заявника, з огляду на його обсяг та абсолютний характер, було, окрім серйозності можливих покарань, непропорційним переслідуваним ціля, а саме захисту “прав і свобод інших осіб” та “моралі “.

Норріс проти Ірландії

26 жовтня 1988 р

Законодавство Ірландії, чинне у відповідний час, визнавало гомосексуальні стосунки між чоловіками кримінальним правопорушенням. Заявник, який був гомосексуалістом, скаржився на це законодавство, яке, на його думку, викликало надмірне втручання у його право на повагу до приватного життя, в тому числі до його сексуальних стосунків.

Суд встановив порушення статті 8 (право на повагу до приватного життя) Конвенції. Суд виявив, що неможливо було стверджувати, що в Ірландії існувала “нагальна суспільна потреба” зробити гомосексуальні дії кримінальними злочинами. Зокрема, незважаючи на те, що представники громадськості, які вважали гомосексуалізм аморальним, могли бути шоковані, ображені або схвильовані такими діями, це не могло гарантувати застосування кримінальних покарань, коли були залучені лише дорослі.

Модінос проти Кіпру

22 квітня 1993 року

Заявник був гомосексуалістом та мав стосунки з іншим дорослим чоловіком. Він був головою “Визвольного руху гомосексуалістів на Кіпрі”. Він стверджував, що він зазнав великої напруги, занепокоєння та побоювання переслідування через законодавчі положення, які визнавали кримінальну відповідальність за деякі гомосексуальні дії.

Суд постановив порушення статті 8 (право на повагу до приватного життя) Конвенції. Він виявив, що існування цього законодавства постійно та безпосередньо впливало на приватне життя заявника.

A.Д.Т. проти Сполученого Королівства (заява № 35765/97)

31 липня 2000 року

Заявник переважно стверджував, що його переслідування в судовому порядку та засудження за участь наодинці та у власному житлі у сексуальних актах за згодою з більш ніж однією дорослою особою чоловічої статі складало втручання у його приватне життя.

Суд встановив порушення статтю 8 (право на повагу до приватного життя) Конвенції. На його думку, ці дії мали виключно приватний характер, і, отже, межі розсуду держави-відповідача були вузькі. Не існувало “нагальної суспільної потреби”, яка б обґрунтовувала законодавство, про яке йде мова, або його застосування у провадженні проти заявника.

Ç. проти Туреччини (№ 6428/12)

3 червня 2014 року (рішення про вилучення заяви з реєстру справ)

Скарги заявника в цій справі були спрямовані переважно на існування законів “Турецькій республіці Північного Кіпру” (TРПК), які викликали кримінальну відповідальність за певні гомосексуальні акти між дорослими чоловіками.

У квітні 2014 року заявник поінформував Суд про те, що він бажав забрати заяву, оскільки були внесені зміни у відповідні положення Кримінального кодексу в TРПК, які визнавали кримінальну відповідальність за гомосексуалізм. Суд вважав, що за цих обставин заявник міг вважатися таким, який вже не бажає продовжувати свою заяву. Крім того, Суд не виявив жодних особливих обставин щодо поваги до прав людини, як визначено в Конвенції, які вимагали продовження розгляду справи. Тому Суд вирішив вилучити заяву зі свого реєстру справ.

 

Криміналізація гомосексуальних стосунків між дорослими та підлітками

 

Л. і В. проти Австрії (№ 39392/98 та 39829/98) та С.Л. проти Австрії (№ 45330/99)

9 січня 2003 року

Заявники були засуджені за гомосексуальні контакти з юнаками віком від 14 до 18 років. Законодавство Австралії класифікувало як кримінальні злочини гомосексуальні акти між дорослими чоловіками та юнаками віком від 14 до 18 років, але не з дівчатами того ж віку.

Суд встановив порушення статті 14 (заборона дискримінації) разом зі статтею 8 (право на повагу до приватного життя). Суд не знайшов достатніх обґрунтувань  оскарженої різниці.

Дивіться також: Водічка та Вілфінг проти Австрії від 21 жовтня 2004 року; Ладнер проти Австрії , рішення від 3 лютого 2005 року; Вольфмеєр проти Австрії , рішення від 26 травня 2005 року; H.G. і G.B. проти Австрії (№ 11084/02 та 15306/02) , рішення від 2 червня 2005 року; R.H. проти Австрії(№ 7336/03) , рішення від 19 січня 2006 року; E.B. та інші проти Австрії (№ 31913/07, 38357/07, 48098/07, 48777/07 та 48779/07), рішення від 7 листопада 2013 року.

Б.Б. проти Сполученого Королівства (№ 53760/00)

10 лютого 2004 року

Заявника переслідували в судовому порядку за сексуальний контакт з підлітком віком 16 років. Законодавство, чинне у відповідний час (1998-1999 роки), зробило кримінальним правопорушенням участь в гомосексуальній діяльності з чоловіками до 18 років, в той час як віком згоди на гетеросексуальні стосунки було 16 років.

Суд встановив порушення статті 14 (заборона дискримінації) разом зі статтею 8 (право на повагу до приватного життя) Конвенції.

Дивіться також :

Сазерленд проти Сполученого Королівства, рішення від 27 березня 2001 року: справа вилучена із реєстру справ Суду відповідно до статті 37 Конвенції – питання вирішене після прийняття нового законодавства, яке встановлювало однаковий вік згоди як для гетеросексуальних, так і для гомосексуальних стосунків;

Коннелл та інші проти Сполученого Королівства ,рішення від 8 січня 2002 року: справа вилучена із реєстру справ Суду відповідно до статті 37 Конвенції – питання вирішене після врегулювання, досягнутого між урядом та заявниками.

Сантос Куто проти Португалії

21 вересня 2010 року

Заявник стверджував, що його засудження за гомосексуальну діяльність з підлітками було дискримінаційним, оскільки воно було засноване на його сексуальній орієнтації.

Суд встановив відсутність порушення статті 14 (заборона дискримінації)  разом зі статтею 8 (право на повагу до приватного життя) Конвенції. Не існувало жодної різниці у ставленні до заявника порівняно з іншими особами, які перебувають у аналогічній або подібній ситуації, і, таким чином, не існувало дискримінаційного ставлення.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту