Криза COVID-19

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та доцента кафедри кримінального права і правосуддя Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка С. Дем’янчука Олени Дроздової.

Avatar
ECHR: Ukrainian Aspect

автор

24 Червня 2021
|
203
|

З оригіналом інформаційного бюлетня можна ознайомитися за посиланням.

Заяви до Європейського суду з прав людини у зв’язку з кризою Covid-19 ставлять питання відповідно до ряду положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, з точки зору права на життя, заборони катування та нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження, права на свободу та безпеку, права на справедливий судовий розгляд, права на повагу до приватного та сімейного життя, свободи релігії, свободи вираження поглядів, свободи возз’єднання, захисту власності та свободи пересування.

Статус жертви

Le Mailloux проти Франції

5 листопада 2020 року (рішення – неприйнятна)

Ця справа стосувалася заперечень заявника щодо регулювання Францією кризи здоров’я Covid-19. Покладаючись на статтю 2 (право на життя), статтю 3 (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, статтю 8 (право на повагу до приватного та сімейного життя) та статтю 10 (право на свободу вираження поглядів) Європейської конвенції з прав людини заявник скаржився на недотримання державою свого позитивного зобов’язання захищати життя та фізичну недоторканність осіб, що знаходяться під її юрисдикцією. Він скаржився, зокрема, на обмеження доступу до діагностичних тестів, профілактичні заходи та на конкретні види лікування і втручання у приватне життя осіб, які самі помирали від вірусу.

По-перше, Суд нагадав, що, хоча право на здоров’я не було серед прав, гарантованих Європейською Конвенцією з прав людини та протоколами до неї, держави мали позитивне зобов’язання вживати відповідні заходи для захисту життя осіб, які знаходяться в межах їх юрисдикції і захисту їх фізичної недоторканності, в тому числі і в сфері охорони здоров’я. Проте у цій справі Суд вважав, що він не повинен вирішувати, чи дотрималась держава цих позитивних зобов’язань, отже заява була неприйнятною. Дійсно, Суд зазначив, що заявник скаржився на заходи, вжиті Францією для стримування поширення вірусу Covid-19 серед усього населення Франції, але не показав, якого саме впливу зазнав він. Суд повторив, що не визнає actio popularis: що означає, що заявники не можуть скаржитися на положення національного законодавства, національної практики або публічних актів лише тому, що вони суперечать Європейській Конвенції. Для того, щоб особа могла стверджувати, що стала жертвою порушення Конвенції в значенні статті 34 (окремі заяви), відповідна особа повинна мати можливість продемонструвати, як оскаржений захід «безпосередньо вплинув» на нього або неї, тобто він або вона повинна надати обґрунтовані та переконливі докази ймовірності того, що відбудеться порушення, яке впливає на нього або неї особисто. Проте в цій справі Суд встановив, що заявник скаржився abstracto на заходи, вжиті урядом Франції для боротьби з вірусом Covid-19. Окрім того факту, що він подавав ці скарги лише тоді, коли втрутився на підтримку термінової заяви до Conseil d’État, він також не надав жодної інформації про свій власний стан і не зміг пояснити, як стверджувані недоліки національних органів влади могли вплинути на його здоров’я та приватне життя. Крім того, Суд вважав, що, якщо б заявникові було відмовлено у допомозі чи догляді в контексті оскаржених загальних заходів охорони здоров’я, він міг би оскаржити сумісність такої відмови з Конвенцією в національних судах. За цих обставин Суд встановив, що заява складала actio popularis та заявника неможливо вважати жертвою стверджуваних порушень в значенні статті 34 Конвенції.

Право на життя та заборона катування і нелюдського або  такого, що принижує гідність, поводження

Feilazoo проти Мальти

11 березня 2021 року (рішення Палати)

Ця справа стосувалася, серед іншого, умов тримання під вартою як незаконного мігранта громадянина Нігерії, в тому числі часу, проведеного в de facto ізоляції, та наступного періоду, коли заявника помістили на карантин Covid-19 з особами, що щойно прибули.

Суд постановив, що мало місце порушення статті 3 (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність поводження) Конвенції у зв’язку з невідповідними умовами тримання заявника під вартою. Зокрема, Суд був занепокоєний твердженням заявника, не спростованим урядом Мальти, що після періоду ізоляції заявника переселили в інше житлове приміщення, в яких тримали осіб, що щойно прибули (шукачі притулку) на карантині через Covid-19. Не було вказівки на те, що заявникові був необхідний такий карантин – особливо після періоду ізоляції, який, крім того, тривав майже сім тижнів. Таким чином, захід з розміщення його протягом декількох тижнів з іншими особами, які могли б складати загрозу для його здоров’я за відсутності будь-якого відповідного розгляду цього питання, не може розглядатися як захід, що відповідає основним санітарним вимогам.

Заяви, які очікують рішення

Hafeez проти Сполученого Королівства (№ 30379/20)

Уряд Сполученого Королівства був повідомлений про заяву 24 березня 2020 року

Ця заява стосується ризику довічного ув’язнення без можливості дострокового звільнення та невідповідних умов тримання під вартою через пандемію Covid-19 у справі про екстрадицію в США шістдесятирічного чоловіка з низкою захворювань, серед яких діабет та астма.

Суд повідомив уряд Сполученого Королівства про заяву та поставив питання сторонам відповідно до статті 3 (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність покарання або поводження) Конвенції.

Maratsis та інші проти Греції (№ 30335/20) та Vasilakis і інші проти Греції (№ 30379/20)

Уряд Греції повідомлений про заяву 25 лютого 2021 року

Ця справа в основному стосується умов тримання під вартою ВІЛ-позитивних ув’язнених і, зокрема, вона ставить питання, чи органи влади вжили відповідні заходи для захисту здоров’я заявників як осіб, які живуть з ВІЛ, в контексті кризи здоров’я Covid-19.

Суд повідомив уряд Греції про заяви та поставив питання сторонам відповідно до статті 3 (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження), статті 5 (право на свободу та безпеку) та статті 13 (право на ефективний засіб судового захисту) Конвенції.

Fenech проти Мальти (№ 19090/20) (дивіться також нижче, Право на свободу та безпеку)

Уряд Мальти повідомлений про скарги в березні 2021 року

В листопаді 2019 року заявника заарештували та тримали під вартою для очікування судового розгляду за підозрою в причетності до вбивства. Він скаржиться, зокрема, на умови тримання під вартою та стверджуваної нездатності держави захистити його здоров’я під час пандемії Covid-19 та у зв’язку з її вразливим статусом.

У своєму проміжному рішенні від 23 березня 2021 року Суд вважав, що на підставі матеріалів справи він не може вирішувати питання прийнятності скарг заявника відповідно до статті 2 (право на життя) та статті 3 (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження) Конвенції, і тому було необхідно повідомити про них уряд Мальти, разом із запитаннями. Отже, Суд вирішив відкласти розгляд скарг заявника на умови тримання під вартою та ризик для його життя через пандемію та його вразливий статус.

Vlamis  та інші проти Греції (№ 29655/20) та ще чотири заяви (№ 29689/20, 30240/20, 30418/20 та 30574/20)

Уряд Греції повідомлений про заяви 16 квітня 2021 року

Ці справи стосуються умов тримання під вартою заявників у в’язниці в Коридаллосі (Греція). Заявники скаржаться, зокрема, на відсутність захисних заходів проти поширення вірусу Covid-19.

Суд повідомив уряд Греції про заяви та поставив питання сторонам відповідно до статті 3 (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження), статті 5 (право на свободу та безпеку) та статтю 13 (право на ефективний засіб судового захисту) Конвенції.

Право на свободу та безпеку

Fenech проти Мальти ( дивіться також вище, Право на життя та заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження)

23 березня 2021 року (проміжне рішення щодо прийнятності)

В листопаді 2019 року заявника заарештували та тримали під вартою для очікування судового розгляду за підозрою в причетності до вбивства. Через поширення вірусу Covid-19 державою були запроваджені заходи, які призвели до призупинення кримінального провадження і які залишалися чинними до скасування за наказом компетентного органу. В національних судах залишилися повноваження розглядати невідкладні справи або пов’язані з цим питання. Провадження було відновлене через три місяці. Заявник подав декілька безуспішних заяв про можливість внесення застави.

Суд визнав неприйнятними як явно необґрунтовані скарги заявника відповідно до статті 5 (право на свободу та безпеку) Конвенції. Зокрема, стосовно того, чи діяли органи влади з належним уважним ставленням, Суд зазначив, що заявник не посилався на будь-які недоліки, затримки або недогляд органів влади, окрім часу, коли провадження було призупинене через надзвичайні заходи. Це тимчасове призупинення було обумовлене винятковими обставинами глобальної пандемії, які, як вважає Конституційний Суд, обґрунтовують такі законні заходи в інтересах охорони здоров’я, а також в інтересах заявника. З цього витікало, що неможливо стверджувати, що обов’язок особливої ретельності не був дотриманий.

Terheş проти Румунії

20 травня 2021 (рішення про прийнятність)

Обраний членом Європарламенту в 2019 році заявник перебував в Румунії на момент подій. Справа стосувалася локдауну, який був введений урядом Румунії з 24 березня до 14 травня 2020 року для боротьби з пандемією Covid-19 і який спричинив обмеження виходу з дому. Заявник стверджував, що введений в Румунії локдаун, якого він повинен був дотримуватися, складав позбавлення волі.

Суд визнав заяву неприйнятною виявивши її несумісною з положеннями Конвенції, Суд вважав, зокрема, що цей оскаржений захід не можна прирівнювати до домашнього арешту. Крім того, рівень обмежень свободи пересування заявника не був таким, що повний локдаун, запроваджений органами влади може вважатися позбавленням волі. На думку Суду, неможливо стверджувати, що заявник був позбавлений свободи в значенні статті 5 §1 (право на свободу та особисту недоторканність) Конвенції. У цій справі Суд також надав значення тому факту, що заявник не пояснив, який конкретний вплив мав оскаржений захід на його особисту ситуацію. Він не стверджував, що весь час перебував у закритому приміщенні під час всього періоду надзвичайного стану. Загалом, Суд зазначив, що йому не була надана будь-яка конкретна інформація, що описує його фактичний досвід локдауну.

Заява, яка очікує розгляду

Khokhlov проти Кіпру (№ 53114/20)

Уряд Кіпру повідомлений про заяву 10 лютого 2021 року

Ця заява стосується триваючого тримання заявника під вартою з жовтня 2018 року з метою його екстрадиції в Росію для судового розгляду. В жовтні 2020 року йому повідомили, що, через обмежувальні заходи, пов’язані з Covid-19, які застосовуються як Кіпром, так і Росією, дві держави вирішили призупинити його екстрадицію. Заявник скаржиться, зокрема,  на те, що його незаконно та свавільно позбавили свободи внаслідок необґрунтованих затримок національних органів влади в процесі його екстрадиції.

Суд повідомив уряд Кіпру про заяву та поставив питання сторонам відповідно до статті 5 (право на свободу та безпеку) Конвенції.

Право на справедливий судовий розгляд

Заяви, які очікують розгляду

Association of orthodox ecclesiastical obedience проти Греції (№ 52104/20)

Уряд Греції повідомлений про заяву 25 лютого 2021 року

Дивіться нижче, Свобода релігії.

Avagyan проти Росії (№ 36911/20)

Уряд Росії повідомлений про заяву 4 листопада 2020 року

Дивіться нижче, Свобода вираження поглядів.

Право на повагу до приватного та сімейного життя

D.C.  проти Італії (№  17289/20)

15 жовтня 2020 року  (рішення – вилучення з реєстру)

Заявник скаржився на те, що органи влади Італії не вжили тимчасові термінові заходи для забезпечення збереження сімейних зв’язків з його п’ятирічною дочкою під час ув’язнення. В вересні 2020 року він повідомив Секретаріат Суду, що він більше не бажає відстоювати свою заяву, оскільки уряд Італії запланував перше слухання в червні 2020 року з метою вживання термінових тимчасових заходів в інтересах дитини.

У світлі доступної інформації та за відсутності особливих обставин, які впливають на дотримання прав, гарантованих Конвенцією та Протоколами до неї, Суд вважав, що не було жодних підстав для продовження розгляду заяви та вирішивши вилучити її зі свого реєстру справ.

Свобода думки, совісті та релігії

Заяви, які очікують розгляду

Spînu проти Румунії (№ 29443/20)

Уряд Румунії повідомлений про заяву 1 жовтня 2020 року

Ця справа стосується відмови органів влади Румунії дозволити заявнику, ув’язненому, члену Церкви адвентистів сьомого дня, ходити до церкви в Бухаресті для проведення суботніх служб. Суд першої інстанції відхилив його запит на підставі того, що через епідемію Covid-19 за межами в’язниці можливо було проводити лише абсолютно необхідні заходи, а надання моральної та релігійної допомоги ув’язненим було припинене.

Суд повідомив уряд Румунії про заяву та поставив питання сторонам відповідно до статті 9 (свобода релігії) Конвенції.

Association of orthodox ecclesiastical obedience проти Греції (№ 52104/20)

Уряд Греції повідомлений про заяву 25 лютого 2021 року

Ця справа стосується заборони колективного богослужіння в контексті COVID-19.

Суд повідомив уряд Греції про заяву та поставив питання сторонам відповідно до статті 6 (право на справедливий судовий розгляд) та статті 9 (свобода релігії) Конвенції.

Свобода вираження поглядів

Заява, яка очікує розгляду

Avagyan проти Росії (№ 36911/20)

Уряд Росії повідомлений про заяву 4 листопада 2020 року

В травні 2020 року заявниця опублікувала коментар в Instagram, в якому стверджувала, зокрема, що в Краснодарському краї Росії не було реальних випадків захворювання на COVID-19. Вона згодом була засуджена за поширення неправдивої інформації в Інтернеті і їй був призначений штраф в розмірі 30000 російських рублів (близько 390 євро), який вона безуспішно оскаржила.

Суд повідомив уряд Росії про заяву та поставив питання сторони відповідно до статті 6§1 (право на справедливий судовий розгляд) та статті 10 (свобода вираження поглядів) Конвенції.

Свобода зібрань та об’єднань

Заява, яка очікує розгляду

Communauté genevoise d’action syndicale (CGAS) проти Швейцарії (№ 21881/20)

Уряд Швейцарії повідомлений про заяву 11 вересня 2020 року

Ця справа стосується заборони демонстрацій у контексті пандемії Covid-19.

Суд повідомив уряд Швейцарії про заяву та поставив питання сторонам відповідно до статті 11 (свобода зібрань) Конвенції з попередніми питаннями щодо статусу жертви та вичерпання національних засобів судового захисту.

Захист власності

Заяви, які очікують розгляду

Toromag, s.r.o. проти Словаччини та чотири інші заяви (№ 41217/20, 41253/20, 41263/20, 41271/20 та 49716/20)

Уряду Словаччини повідомлений про заяви 5 грудня 2020 року

Заявники є власниками фітнес-центрів, які були закриті внаслідок заходів, вжитих Управлінням охорони здоров’я Словацької Республіки з березня до червня 2020 року в контексті запобігання поширенню вірусу Covid-19. Вони скаржаться, зокрема, на передбачувану матеріальну шкоду та втрату майбутнього прибутку, а також клієнтів.

Суд повідомив уряд Словаччини про заяви та поставив питання сторонам згідно зі статтею 1 (захист власності) Протоколу № 1 Конвенції з попереднім питанням щодо вичерпання національних засобів судового захисту.

Тимчасові заходи 2 згідно з Правилом 39 Регламенту Суду

Суд отримав близько 350 запитів про тимчасові заходи, пов’язані з кризою здоров’я Covid-19, поданими переважно особами, яких тримають у в’язниці або центрі для вперше прибулих ув’язнених та/або центрах тримання під вартою для шукачів притулку та мігрантів, поданих, зокрема, проти Греції, Італії, Франції та Туреччини, але також проти інших країн, таких як Сполучене Королівство та Іспанія. Ці запити були дуже різноманітними. Хоча запити згідно з Правилом 39 від Регламенту Суду, як правило, стосуються депортацій або екстрадицій, отриманих з середини березня 2020 року в основному від заявників, які просять Суд вжити тимчасові заходи для звільнення їх з місця тримання під вартою та / або вказати на заходи для захисту їх здоров’я від ризику інфікування Covid-19.

У переважній більшості справ це окремі заяви. Багато з них були відхилені. В ряді інших справ Суд відклав своє рішення та подав запит для отримання інформації від відповідного уряду. У деяких справах Правило 39 застосовувалось відповідно до звичайних критеріїв, у випадку дуже вразливих осіб (неповнолітніх без супроводу або осіб з серйозними захворюваннями, зокрема, вагітних жінок).

До Суду надходила менша кількість запитів щодо загальних заходів (наприклад: для забезпечення дотримання повного локдауну в певних містах). Ці запити були відхилені.

Додаткова література

Дивіться зокрема:

– Інформаційний бюлетень «Здоров’я»

– Повідомлення згідно зі статтею 15 («Відступ від зобов’язань у разі надзвичайної ситуації») Європейської Конвенції з прав людини в контексті пандемії Covid-19

– «Рада Європи та Covid-19», спеціальна сторінка Covid-19

– Уповноважений Ради Європи з прав людини, тематична робота, «Covid-19»

– Парламентська асамблея Ради Європи та Covid-19 | Захист демократичного здоров’я під час кризи охорони здоров’я , спеціальна сторінка Covid-19.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту