Гестаційне сурогатне материнство

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової.

ECHR: Ukrainian Aspect

автор

31 Січня 2020
|
261
|

З документом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Справи стосовно домовленостей про гестаційне сурогатне материнство викликають питання переважно відповідно до статті 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якій встановлено, що:

«1. Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

2. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб».

Для того щоб визначити, чи було втручання органів влади в приватне і сімейне життя заявників необхідним в демократичному суспільстві і був встановлений справедливий баланс між різними залученими інтересами Європейський суд з прав людини розглядає, чи було втручання відповідним до законодавства, переслідувало законну мету або цілі і було відповідним(ими) переслідуваним цілям.

Постанови і рішення Суду

Mennesson проти Франції і Labassee проти Франції

26 червня 2014 (рішення Палати)

Ці справи стосувалися відмови гарантувати юридичне визнання у Франції стосунків батько-дитина, які були законно встановлені в Сполучених Штатах між дітьми, народженими внаслідок технології сурогатного материнства, і парами, які застосували таку технологію. В обох випадках заявники скаржилися, зокрема, на той факт, що, на шкоду інтересам дітей, вони не мали змоги отримати визнання у Франції стосунків батько-дитина, які були законно встановлені за кордоном.

Європейський суд з прав людини спочатку зазначив, що в цих справах стаття 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя) Європейської конвенції з прав людини була застосовною в обох аспектах «сімейне життя» і «приватне життя». З одного боку, дійсно, не існувало сумнівів в тому, що заявники піклувалися про дітей як батьки починаючи з їх народження і вони мешкали разом у такий спосіб, який не відрізнявся від «сімейного життя» в загальновизнаному значенні цього терміну. З іншого боку, право на ідентичність є невід’ємною частиною концепції приватного життя і існує прямий зв’язок між приватним життям дітей, народжених за допомогою сурогатного материнства і юридичним визначенням їх походження. Суд далі зазначив, що втручання в «право на повагу до приватного і сімейного життя внаслідок відмови органів влади Франції визнати стосунки батько-дитина було «відповідним до законодавства» за змістом статті 8 Конвенції. Суд також визнав, що втручання, про яке йде мова, мало дві законні мети, визначені у статті 8, а саме: «охорона здоров’я» і «захист прав і свобод інших осіб». Суд зазначив з цього приводу, що відмова органів влади Франції визнати законні відносини між дітьми, народженими внаслідок технології сурогатного материнства за кордоном і парами, які застосували цю технологію, витікає з бажання перешкоджати громадянам Франції звертатися за допомогою за межами Франції до репродуктивної техніки, яка є забороненою в цій країні з метою, як це вбачали органи влади, захисту дітей і сурогатної матері. І, наприкінці, розглядаючи питання, чи було втручання «необхідним у демократичному суспільстві» Суд підкреслив, що державам повинні були бути залишені широкі межі розсуду для прийняття рішень, пов’язаних з сурогатним материнством з огляду на залучені складні етичні проблеми і відсутність консенсусу з цих питань в Європі. Проте, ці межі розсуду були вузькими, коли справа доходила до батьківства, в якій був залучений ключовий аспект ідентичності осіб. Суд також повинен був з’ясувати, чи був встановлений справедливий баланс між інтересами держави та безпосередньо зацікавленими інтересами осіб з особливим акцентом на фундаментальний принцип, відповідно до якого щоразу, коли залучаються діти, повинні переважати їх найкращі інтереси. В обох випадках Суд встановив відсутність порушення статті 8 Конвенції стосовно права заявників на повагу до їх сімейного життя і порушення статті 8 Конвенції стосовно права дітей на повагу до їх приватного життя. Суд зазначив, зокрема, що, незважаючи на те, що органи влади Франції були повідомлені про те, що діти були ідентифіковані в Сполучених Штатах як діти пана і пані Mennessonта пана і пані Labassee, вони все одно відмовили їм в наданні цього статусу відповідно до законодавства Франції. Суд вважав, що це протиріччя підривало ідентичність дітей у французькому суспільстві. Крім того Суд зазначив, що прецедентне право повністю виключало створення законних відносин між дітьми, народженими внаслідок законного методу сурогатного материнства за кордоном і їх біологічним батьком. Це перевищувало широкі межі розсуду держав в сфері рішень стосовно сурогатного материнства.

Подібні справи, в яких, посилаючись на свої рішення в справах в Mennessonі LabasseeСуд встановив порушення статті 8 Конвенції щодо права заявників на повагу до їх сімейного життя і порушення статті 8 стосовно право на повагу до приватного життя дітей, про яких йде мова: Foulonі Bouvet проти Франції, рішення (Палата) від 21 липня 2016 року; Laborie проти Франції, рішення (Комітет) від 19 січня 2017 року.

D. та інші проти Бельгії (№ 29176/13)

8 липня 2014 року (рішення Палати – частково вилучена з реєстру справ, частково неприйнятна)

Ця справа стосувалася початкової відмови органів влади Бельгії надати дозвіл на прибуття на територію своєї країни дитини, яка народилася в Україні від сурогатної матері, до якої звернулися заявники, двоє громадян Бельгії. Заявники стверджували, зокрема, що їх фактичне відокремлення від дитини у зв’язку з відмовою органів влади Бельгії видати проїзний документ, розірвало стосунки між дитиною ( якій було лише декілька тижнів) і батьками, що суперечило найкращим інтересам дитини і порушувало їх права на повагу до сімейного життя. Вони також вважали, що це розлучення підпорядкувало всіх трьох, батьків і дитину, поводженню, яке суперечить статті 3 (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження) Конвенції.

По-перше, з урахуванням того, що, навіть якщо заявники були відокремлені від дитини протягом розглянутого періоду, був незаперечним той факт, що вони бажали доглядати за дитиною як її батьки з моменту її народження і вони зробили кроки для забезпечення ефективного сімейного життя (повністю незалежно від того факту, що всі троє мешкали разом з того часу як дитина прибула в Бельгію) Європейський Суд вважає, що оскаржена ситуація підпадає під дію статті 8 Конвенції. Проте Суд визнав скарги заявників неприйнятними як явно необґрунтовані стосовно тимчасового розлучення їх з дитиною виявивши, що органи влади Бельгії не порушили Конвенцію під час проведення перевірок до того, як дозволити дитині в’їхати в Бельгію. У зв’язку з цим Суд зазначив, що відмова надати дозвіл дитині на в’їзд на територію держави, яка продовжувалась до того часу, доки заявники не надали достатні докази для підтвердження їх сімейних стосунків з дитиною, безперечно викликала фактичне відокремлення дитини від заявників і складала втручання в їх право на повагу до сімейного життя. Проте, Бельгія діяла відповідно до її широких повноважень( «широкі межі розсуду») для прийняття рішення з цих питань. Визнаючи, що ситуація була складною для заявників Суд вважав, наприклад, що ні термінове провадження, ні період фактичної розлуки заявників з дитиною не могли розглядатися як необґрунтовано тривалі. Конвенція дійсно не зобов’язує держави надавати дозвіл на в’їзд на її територію дітей, народжених сурогатною матір’ю без надання попередньої можливості національним органам влади провести певні юридичні перевірки. Крім того Суд визнав, що заявники могли обґрунтовано передбачити процедуру, яку необхідно виконати для визнання сімейних стосунків і привезення дитини в Бельгію, особливо якщо вони отримали консультацію бельгійського і українського адвоката. І, наприкінці, час, необхідний для отримання дозволу на в’їзд, принаймні частково, можливо було приписати самим заявникам тому, що вони не надали достатніх доказів в суді першої інстанції для того, щоб продемонструвати їх біологічний зв’язок з дитиною. Суд також визнав, що не існувало жодних підстав для висновку, що дитина зазнала ставлення, яке суперечить статті 3 (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження) Конвенції протягом періоду її відокремлення від заявників. І, наприкінці, з урахуванням розвитку подій у справі з того часу як була подана заява, а саме надання дитині дозволу на в’їзд і її прибуття в Бельгію, де вона з того часу мешкає з заявниками, Європейський Суд вважає, що ця частина суперечки вирішена і прийняв рішення про вилучення з реєстру відповідно до статті 37 (вилучення заяв з реєстру справ) Конвенції скарги заявників стосовно відмови органів влади Бельгії видати проїзні документи для дитини.

Paradisoі Campanelli проти Італії

24 січня 2017 року (рішення Великої палати)

Ця справа стосувалася розміщення в центрі соціального обслуговування дев’ятимісячної дитини, яка народилася в Росії відповідно до угоди про гестаційне сурогатне материнство, укладеною між жінкою, громадянкою Росії та італійською парою (заявниками); згодом з’ясувалося, що в них не було жодного біологічного зв’язку з дитиною. Заявники скаржилися, зокрема, на те, що в них забрали дитину, а також на відмову визнати стосунки батькм-дитина, встановлені за кордоном шляхом реєстрації свідоцтва про народження дитини в Італії.

Велика Палата одинадцятьма голосами проти шести встановила порушення статті 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя) Конвенції у справі заявників. З урахуванням відсутності будь-якого біологічного зв’язку між дитиною і заявниками, короткого періоду їх стосунків з дитиною і невизначеністю зв’язку між ними з юридичної точки зору, і незважаючи на існування батьківського проекту, а також на якість емоційного зв’язку Велика Палата постановила, що між заявниками та дитиною не існувало сімейного життя. Проте вона виявила, що оскаржені заходи підпадали під сферу приватного життя заявників. Велика Палата далі вважала, що оскаржені заходи переслідували законні цілі запобігання заворушенням і захисту прав і свобод інших осіб. На цій останній точці Суд вважав законним бажання органів влади Італії підтвердити виняткові повноваження держави визнавати законні стосунки батьки-дитина – і це було можливе лише у випаду біологічного зв’язку або законного усиновлення – з метою захисту дітей. Велика Палата також визнала, що італійські суди, постановивши, зокрема, що дитина не зазнає тяжких страждань або непоправної шкоди внаслідок розлуки, встановили справедливий баланс між різними інтересами, які були головними в цій справі, не перевищивши доступну для них свободу дій ( «межі розсуду»).

С і E проти Франції (№ 1462/18 та 17348/18)

19 листопада 2019 року (Рішення комітету про прийнятність)

Ця справа стосувалася відмови органів влади Франції внести в реєстр народжень, шлюбів та смертей Франції всі відомості зі свідоцтв про народження дітей, народжених за кордоном відповідно до угоди про гестаційне сурогатне материнство та зачатих з використанням статевих клітин передбачуваного батька та донора-третьої сторони, оскільки в свідоцтві про народження  передбачувана мати була вказана як законна мати.

Суд оголосив дві заяви неприйнятними як явно необґрунтовані. Він вважав, зокрема,  що відмова органів влади Франції не була непропорційною, оскільки національне законодавство надавало можливість визнати стосунків батьки-дитина між заявником та їх передбачуваною матір’ю за допомогою усиновлення дитини чоловіка/дружини. Суд також зазначив, що середній час очікування рішення складав лише 4,1 місяця у випадку повного усиновлення та 4,7 місяця у випадку простого усиновлення.

Консультативний висновок

Консультативний висновок щодо визнання у національному законодавстві правових відносин батько-дитина між дитиною, народженою за допомогою угоди про гестаційне сурогатне материнство за кордоном, та передбачуваною матір’ю, за запитом Касаційного суду Франції

(Запит P16-2018-001)

10 квітня 2019 (Велика Палата)

Справа стосувалася можливості визнання в національному законодавстві законних відносин батьки-дитина між дитиною, яка народилася за кордоном відповідно до угоди про гестаційне сурогатне материнство і передбачуваною матір’ю , вказаною у свідоцтві про народження, законно виданому за кордоном, як «законна мати» в ситуації, в якій дитина була зачата з використанням яйцеклітин донора-третьої сторони, і в якій правові відносини батьки-дитина були визнані в національному законодавстві. Суд виявив, що держави не повинні були реєструвати відомості зі свідоцтва про народження дитини, яка народилася відповідно до угоди про гестаційне сурогатне материнство за кордоном для встановлення правових відносин батьки-дитина з передбачуваною матір’ю, оскільки усиновлення може використовуватися як засіб визнання цих відносин.

Він постановив, зокрема, що в ситуації, в якій дитина була народжена за кордоном відповідно до угоди про гестаційне сурогатне материнство та зачата з використанням статевих клітин передбачуваного батька та донора-третьої сторони, і якій правові відносини батьки-дитина були визнані в національному законодавстві

  1. право дитини на повагу до приватного життя в значенні статті 8 Конвенції вимагає, щоб національне законодавство передбачало можливість визнання правових відносин батьки-дитина з передбачуваною матір’ю, вказаною в свідоцтві про народження, законно виданому за кордоном, як «законна мати»;
  2. право дитини на повагу до приватного життя не вимагає, щоб таке визнання прийняло форму внесення в реєстр народжень, шлюбів та смертей відомостей зі свідоцтва про народження, законно виданого за кордоном, можуть бути використані інші засоби, наприклад, усиновлення дитини передбачуваною матір’ю.

Заяви, які очікують рішення

D.проти Франції (№ 11288/18)

Уряд Франції був повідомлений про заяву 29 березня 2018 року

Schlittner-Hayпроти Польщі (№ 56846/15 і 56849/15)

Уряд Польщі був повідомлений про заяву 26 лютого 2019 року

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту