Практика ЄСПЛ. Український аспект

Справа стосувалася тривалого недотримання владою Російської Федерації умов і порядку здійснення права заявників на отримання в будь-якій формі компенсації або погашення своїх виграшних облігацій 1982 року, які були визнані внутрішнім державним боргом.

Справа стосувалася ймовірного порушення статей 6 та 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у зв’язку з перевіркою мобільних телефонів під час кримінального провадження.

Справа стосувалася знаходження під вартою обвинуваченого протягом необґрунтованого проміжку часу у зв’язку з надмірною сумою внеску, який йому було наказано сплатити як одну з умов для звільнення під заставу.

Європейський суд з прав людини встановив порушення статті 8 (Право на повагу до приватного і сімейного життя) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв’язку із отриманням поліцією у інтернет-провайдера інформації, яка дозволила ідентифікувати особу.

Європейський суд з прав людини встановив порушення ст. 2 (Право на життя) Конвенції з прав людини та основоположних свобод у зв’язку із смертю сина заявників у результаті медичної недбалості.

Заявники скаржилися на умови їх тримання під вартою, а саме: переповнення в тюремній лікарні, наслідком чого стало погіршення їх вже слабкого здоров’я.

Громадянину має бути повністю відшкодована шкода, спричинена в ході кримінального провадження незаконним проведенням обшуку, виїмки, накладення арешту на майно, відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Справа, зокрема, стосувалася недопустимості прослуховування розмов з адвокатом.

Заявник стверджував, що його право на повагу до кореспонденції та його право на справедливий судовий розгляд було порушено, оскільки листи були вилучені за наказом прокурора, а потім були використані в якості основного доказу проти нього на суді.