Практика ЄСПЛ. Український аспект

Незважаючи на те, що особі була присуджена компенсація за невідповідні умови тримання під вартою, призначені до виплати суми були невідповідними.

Держава зобов’язана вживати всі можливі заходи для сприяння контактам дитини і того з батьків, хто проживає окремо. Непорозуміння між батьками не звільняють державу від її обов’язків.

Особа мала право безпосередньо звернутися до цивільного суду замість того, щоби вступати в кримінальний процес. Не зробивши цього, заявниця ризикувала тим, що її позов буде визнано неприйнятним.

В силу наданої економічної, політичної і військової допомоги Придністров’ю саме Росія винна в порушенні прав заявників і зобов’язана виплачувати їм компенсації.

Підозрюваний ніде не працює. Залишаючись у соціумі, він вчинятиме нові злочини. Правомірність такого популярного серед правоохоронних органів обґрунтування необхідності утримання під вартою розглядав Європейський суд з прав людини.

Попри висновок психіатрів про те, що особа не могла розуміти небезпеку, яку викликав її стан здоров’я або необхідність лікування, таку особу все ж слід було заслухати у суді та ознайомити з процесуальними документами.

Європейський суд з прав людини констатував порушення статті 5 (Право на свободу та особисту недоторканність) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод в затримці фіксації поліцією фактів обмеження волі (арешту) підозрюваних.

Європейський суд з прав людини зобов’язав Туреччину виплатити жінці, яку через стать не прийняли на роботу в підрозділ охорони, компенсацію у розмірі 11 000 євро.

Європейський суд з прав людини встановив порушення ст. 6 (право на справедливий суд) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у суперечливих судових рішеннях щодо додаткових виплат державним службовцям.