Практика ЄСПЛ. Український аспект

Уродженець однієї з республік колишнього СРСР протягом десяти років намагався отримати громадянство Росії. Проте влада країни легалізувала апатрида лише під загрозою виплати великої суми компенсації.

Такі важливі елементи заяви, як формулювання позицій, обґрунтування порушень та безпосереднє заповнення формуляру є фундаментом, стартовим майданчиком на шляху до визнання заяви прийнятною та її подальшого розгляду.

Європейський суд з прав людини комунікував Україні скаргу трьох журналістів, які заявили про порушення їхніх прав у зв’язку з робочою поїздкою в 2015 році в самопроголошену Донецьку Народну Республіку і отриманням акредитації від «керівництва ДНР».

Аби усунути системну проблему, зазначену в рішенні ЄСПЛ, одним із основних заходів загального характеру є внесення змін до законодавства. Адже держави-учасниці Конвенції зобов’язуються виконувати остаточні рішення ЄСПЛ у будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що питання допустимості доказів — це насамперед предмет регулювання національного законодавства, і, як правило, саме національні суди мають давати оцінку наявним доказам.

У Білорусі до двох с половиною років ув’язнення засудили багаторазового чемпіона світу з кікбоксингу і тайського боксу Олексія Кудіна. Раніше щодо спортсмена, який перебував в Росії, ЄСПЛ застосував Правило 39 Регламенту і заборонив депортувати до Білорусі.

Українська правова система не є ідеальною, а ухвалені рішення бувають несправедливими. У цьому можна пересвідчитися з численних рішень Європейського суду з прав людини.

Рішення ЄСПЛ у справі «Гуменюк проти України» (як і рішення у справі «Олександр Волков проти України», стане у подальшому дороговказом для проведення судової реформи та інструментом захисту прав та інтересів суддів і державних службовців, які працюють у період реформ.

Головним викликом у міждержавній скарзі України проти Росії у ЄСПЛ є юридичне доведення того, що саме РФ контролює окуповані території Донецької і Луганської областей.