ЄСПЛ дослідив процесуальні права біологічних батьків при усиновленні

Avatar
ECHR: Ukrainian Aspect

автор

16 Січня 2021
|
1 120
|

рішення ЄСПЛ у справі «Усманов проти Росії»

Процесуальні права біологічних батьків, в тому числі їх право на доступ до судового провадження з метою скасування рішення про опіку або пом’якшення обмежень контакту з їх дитиною, складають невід’ємну частину права на повагу до сімейного життя, гарантовану статтею 8 Конвенції.

На це звернув увагу Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «M.L. проти Норвегії» (заява № 64639/16), повідомляє інформаційний ресурс «ECHR. Ukrainian Aspect».

В квітні 2011 року, коли у M.L. народилася дочка, служба соціального захисту дітей залишила жінку в сімейному центрі. Були занепокоєння щодо психічного здоров’я породіллі і центр виявив, що в неї дійсно були серйозні труднощі у догляді за дитиною. Коли немовляті було 9 днів, служби соціального захисту дітей вирішили терміново взяти її під опіку.

Дитину вирішили помістити в прийомну сім’ю. У вересні орган опіки заслухав зацікавлені сторони, свідків і дійшов висновку, що біологічна мати була здатна доглядати за дитиною лише у матеріальному, але не в емоційному аспекті. Було вирішено, що проживання у прийомних батьків повинне бути довгостроковим, але при цьому M.L. було надано право на контакт з дочкою чотири рази на рік по дві години щоразу.

Жінка безуспішно оскаржувала таке рішення в суді і зрештою в 2015 році біологічну матір взагалі позбавили батьківських прав та надали дозвіл на усиновлення дівчини у найкращих інтересах останньої.

M.L. звернулася із позовом до суду, але там вирішили, що жінка ніколи не зможе забезпечити належний догляд за своєю дочкою через порушення когнітивних функцій. В найкращих інтересах її дочки, яка була чутливою і вразливою та сильно прив’язаною до своїх прийомних батьків, було вирішення ситуації з її опікою. Оскарження судового рішення також закінчилося нічим.

Тоді M.L. звернулася до Європейського суду з прав людини. Посилаючись на статтю 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вона скаржилася на рішення національних органів влади про позбавлення її батьківських прав та надання дозволу на усиновлення її дочки прийомними батьками.

Оскільки рішення органів влади відповідали національному закону та переслідували законну мету, суд у Страсбурзі зосередив увагу на тому, були застосовані заходи необхідними в демократичному суспільстві.

Високі судді констатували, що рішення окружною радою соціального захисту та окружного суду були всеохоплюючими, а пані M.L. був наданий необхідний захист її інтересів і вона могла в повному обсязі представити свою справу. Також у ЄСПЛ були переконані, що органи влади провели поглиблену перевірку факторів, що мали значення для справи.

Оскільки рішення окружного суду фактично було остаточним рішенням по суті, ЄСПЛ зосередив свою увагу саме на ньому.

Суд у Страсбурзі не мав підстав для сумнівів в висновках національного суду, що дочка заявниці була вразливою або те, що вона добре влаштувалася в прийомній сім’ї. Проте ЄСПЛ вважав, що національний суд не вказав на жодну ознаку того, що ці фактори, хоч і були доречними для справи, складали щось надзвичайне, що обґрунтовувало розірвання всіх зв’язків між заявницею та її дочкою.

Крім того, стосовно висновку суду про прихильність між заявницею та її дочкою були дуже обмеженими. Передача дитини під опіку в той час, коли їй було лише дев’ять днів, не надавала їм можливості розвивати справжню прихильність.

Крім того, рішення про дуже обмежені права заявниці на контакт з її дочкою було прийняте на основі припущення, що рішення про опіку буде довгостроковим, а також на основі відсутності вказівки на те, що національні органи влади зробили будь-які реальні кроки до перегляду режиму контакту в той час, коли дитина перебувала у прийомній сім’ї.

Щодо акценту національного суду на необхідності обмеження процесуальних прав заявниці, ЄСПЛ мав застереження, оскільки процесуальні права біологічних батьків, в тому числі їх право на доступ до судового провадження з метою скасування рішення про опіку або пом’якшення обмежень контакту з їх дитиною, складали невід’ємну частину їх права на повагу до сімейного життя, гарантовану статтею 8 Конвенції.

Проаналізувавши обставини справи, ЄСПЛ дійшов таких висновків стосовно провадження, в рамках якого було прийняте рішення про надання дозволу на усиновлення дочки заявниці:

1) було надано недостатнє значення меті тимчасового проживання в прийомній сім’ї і возз’єднанні зруйнованої сім’ї,

2) недостатня увага була надана позитивному обов’язку вживати заходів для збереження сімейних зв’язків настільки, наскільки це можливо обґрунтовано здійснити.

Тому мало місце порушення статті 8 Конвенції.

Суд постановив, що Норвегія повинна виплатити заявниці 25 тис. відшкодування моральної шкоди.

З текстом прес-релізу рішення ЄСПЛ у справі «Усманов проти Росії» (заява № 43936/18) у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та доцента кафедри кримінального права і правосуддя Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка С.Дем’янчука Олени Дроздової можна ознайомитися за посиланням.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту