Як термінові законодавчі зміни впливають на реалізацію пасивного виборчого права

Avatar
ECHR: Ukrainian Aspect

автор

31 Березня 2020
|
1 596
|

рішення ЄСПЛ у справі «Чеголеа проти Румунії»

Зміни у національному законодавстві, що відбулися напередодні виборів, і через які особа не змогла реалізувати своє пасивне виборче право, були враховані Європейським судом з прав людини при винесенні рішення про порушення державою конвенційних гарантій.

ЄСПЛ ухвалив рішення у справі «Чеголеа проти Румунії» (заява № 25560/13), передає інформаційний ресурс «ECHR. Ukrainian Aspect».

Габріела Чеголеа подала до генерального секретариату уряду заявку про реєстрацію фонду, який вона очолювала, як благодійної організації. Такий статус був необхідний їй для отримання дозволу висувати свою кандидатуру на парламентських виборах від імені фонду як організації, що представляє національну меншину.

Секретаріат зареєстрував заяву та передав її до Департаменту міжетнічних відносин (DRI) і до Міністерства культури і національної спадщини. DRI відхилив заяву фонду. Це рішення оскаржувалося, але безуспішно. Згодом набрав чинності закон, який вніс зміни до порядку надання організаціям статусу благодійної.

Коли Чеголеа  намагалася зареєструватися у Центральному виборчому бюро як кандидат від фонду на парламентські вибори, то отримала відмову, оскільки її фонд не мав статусу благодійної організації.

Рішення бюро жінка також оскаржила в суді стверджуючи, серед іншого, що вона зазнала дискримінації, а також те, що законодавство було неконституційним. Суд підтвердив правомірність відмови у реєстрації, але задовольнив запит щодо подання заяви до Конституційного суду. Щоправда, останній оголосив її заяву неприйнятою, а через кілька днів закінчився термін реєстрації кандидатів на парламентські вибори.

На цьому справа не закінчилася. Пізніше Чеголеа отримала відповідь Міністерства культури і національної спадщини, яке також розглядало первинну заявку жінки за дорученням генерального секретариату уряду. У міністерстві пояснили, що коли була подана та розглянута її заява, фонд відповідав встановленим законодавством критеріям надання статусу благодійної організації, але після внесення змін до законодавства були встановлені нові критерії, яким фонд вже не відповідав.

Тоді Чеголеа звернулася до Європейського суду з прав людини. Посилаючись на статтю 3 (право на вільні вибори) Протоколу № 1  Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод  разом зі статтею 14 (заборона дискримінації) Конвенції, вона стверджувала, що до неї були застосовані додаткові вимоги щодо участі у виборах порівняно з тією особою, що вже представляла нацменшину в румунському парламенті (тому було достатньо поновити свою кандидатуру без будь-яких додаткових умов).

У Страсбурзі визнали, що заявниця зазнала різниці в ставленні під час здійснення своїх виборчих прав, оскільки, на відміну від організацій, вже представлених в Парламенті, її фонд мав отримати статус благодійної організації. Мета тут полягала в забезпеченні належного представництва і ця умова була заздалегідь відома заявниці. Але критерії, яким необхідно було відповідати кандидату, були змінені за менш ніж п’ять місяців до виборів та після того, як фонд подав відповідну заяву.

Також у ЄСПЛ врахували, що заяву опрацьовували два органи влади, які зрештою дійшли протилежних висновків. Один з них – після завершення виборів. Так, DRI обґрунтував свою відмову на підставі того, що діяльність фонду не стосувалася міжетнічних відносин, а Міністерство вважало, що фонд відповідав висунутим критеріям до їх законодавчої зміни. Крім того, правовий статус цих відповідей не був зрозумілий з національного законодавства та практики.

Вищий касаційний суд Румунії відхилив позов, поданий фондом, який оскаржував відмову виконавчої влади надати статус благодійної організації незважаючи на те, що той  відповідав встановленим законом критеріям. При цьому національний суд констатував, що надання такого статусу знаходилося в межах розсуду виконавчої влади. Тож суди не мали реальних повноважень з перегляду, а тому не було достатніх гарантій від свавілля.

З огляду на всі ці міркування ЄСПЛ постановив, що різниця в ставленні до заявниці порівняно з іншими національними організаціями меншин, які вже були представлені в Парламенті, була недостатньо обґрунтована переслідуваною законною метою. Тому мало місце порушення статті 14 Конвенції разом зі статтею 3 Протоколу № 1 Конвенції. Суд вирішив, що  виявлення порушення складало достатню справедливу сатисфакцію щодо будь-якої моральної шкоди.

З прес-релізом рішення ЄСПЛ у справі «Чеголеа проти Румунії» (заява № 25560/13) у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової можна ознайомитися за посиланням.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту