Справа «Чеголеа проти Румунії»

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової.

Avatar
ECHR: Ukrainian Aspect

автор

31 Березня 2020
|
997
|

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ, 100, (2020)
24.03.2020

Право висувати свою кандидатуру на парламентських виборах 2012 року: кандидат від фонду, який представляє італійську меншину, зазнала дискримінації

У сьогоднішньому рішенніПалати в справі Cegolea проти Румунії (заява № 25560/13) Європейський суд з прав людини одноголосно встановив порушення статті 14 (заборона дискримінації)Європейської конвенції з прав людини разом зі статтею 3 Протоколу №1 (право на вільні вибори).

У цій справі пані Cegoleaстверджувала, що вона зазнала дискримінації стосовно її право балотуватися на парламентських виборах 9 грудня 2012 року від імені організації, яка представляє італійську меншину в Румунії.

З огляду на всі міркування, викладені нижче, і, зокрема, на відсутність судової перевірки захисту від свавілля Суд постановив , що різниця в ставленні , якої зазнала пані Cegolea порівняно з національними організаціями меншин, вже представлених в Парламенті, була недостатньо обґрунтованою стосовно переслідуваної законної мети (забезпечення того, щоб організації були належними представниками та заохочення балотуватися лише серйозних кандидатів).

Основні факти

Заявник, Габріела Чеголеа (Gabriela Cegolea), є громадянкою Румунії та Італії. Вона народилася в 1948 році і мешкає в комуні Черніка (Румунія).

В 2012 році фонд Vox Mentis, головою якого є пані Cegolea, подав заяву для отримання статусу благодійної організації.

Це було вимогою відповідно до Закону про вибори (Закон № 35/2008) для того, щоб пані Cegoleaотримала дозвіл висувати свою кандидатуру на парламентських виборах 9 грудня 2012 року від імені фонду як організації, що представляє італійську меншину.

В травні 2012 року Генеральний секретаріат уряду зареєстрував заяву та передав її до Департаменту міжетнічних відносин ( далі «DRI») і до Міністерства культури і національної спадщини («Міністерство») для отримання їх думки. Наступного місяця DRI відхилив заяву фонду для отримання статусу благодійної організації. Пані Cegolea оскаржила це рішення, але безуспішно.

В липні 2012 року набув чинності Закон № 145/2012 про внесення змін до наказу Уряду № 26/2000 про асоціації та фонди. Поправки стосувалися переважно положень щодо надання статусу благодійної організації.

В жовтні 2012 року пані Cegoleaнамагалася зареєструватися як кандидат від фонду на парламентські вибори. Через два дні Центральне виборче бюро повідомило, що її кандидатура не була зареєстрована, оскільки фонд не мав статусу благодійної організації.

Пані Cegolea оскаржила це рішення в окружному суді стверджуючи,  серед іншого, що вона зазнала дискримінації, а також те, що законодавство було неконституційним. Окружний суд відхилив її апеляцію на підставі того, що фонд не мав статусу благодійної організації.

Проте він задовольнив її запит про подання заяви до Конституційного суду, який оголосив її заяву про неконституційність неприйнятною.Через декілька днів закінчився термін реєстрації кандидатів на парламентські вибори 9 грудня 2012 року.

В січні 2013 року пані Cegoleа була повідомлена про відповідь міністерства. Останнє пояснило, що коли була подана та розглянута заява, фонд відповідав встановленим законодавством критеріям надання статусу благодійної організації . Проте 1 серпня 2012 року після набуття чинності Закону № 145/2012 про внесення змін до наказу № 26/2000, були встановлені нові критерії, які не задовольняв фонд.

Скарги, процедура та склад Суду

Посилаючись на статтю 3 Протоколу № 1  Конвенції (право на вільні вибори) разом зі статтею 14 (заборона дискримінації) пані Cegoleaстверджувала, що її кандидатура була підпорядкована додатковим умовам порівняно з тими, які вже були застосовані до кандидата, які вже представляв італійську меншину в румунському парламенті, який лише повинен був поновити його кандидатуру на вибори в грудні 2012 року без будь-яких додаткових умов.

Тому пані Cegoleaстверджувала, що вона була поставлена в невигідне становище.

Заява була подана до Європейського суду з прав людини 8 квітня 2013 року.

Рішення було прийняте Палатою з семи суддів в наступному складі:

Jon Fridrik Kjølbro (Данія), Голова,

Faris Vehabović (Боснія і Герцеговина),

Iulia Antoanella Motoc (Румунія),

Branko Lubarda (Сербія),

Carlo Ranzoni (Ліхтенштейн),

Stéphanie Mourou-Vikström (Монако),

Georges Ravarani (Люксембург),

а також Andrea Tamietti, секретар Секції.

Рішення Суду

Стаття 14 (заборона дискримінації) разом із статтею 3 Протоколу №1 (право на вільні вибори)

Пані Cegoleaзазнала різниці в ставленні під час здійснення своїх виборчих прав, оскільки, на відміну від організацій, вже представлених в Парламенті, фонд, членом якого вона була і від імені якого вона хотіла висувати свою кандидатуру, повинен був отримати статус благодійної організації для того, щоб вона стала кандидатом. Мета різниці в ставленні полягала в забезпеченні того, щоб організації були належними представниками та в заохоченні балотуватися лише серйозних кандидатів). Нова умова не застала зненацька пані Cegolea  і тому вона мала можливість організувати діяльність фонду для того, щоб подати заяву для отримання статусу благодійної організації до виборів 9 грудня 2012 року.

Проте Суд зазначив наступне.

Критерії, яким необхідно відповідати для того, щоб подати заяву для отримання статусу благодійної організації, були змінені за менш ніж п’ять місяців до виборів 9 грудня 2012 року та після того, як фонд подав заяву.

Тому  Наказ № 26/2000 мав безпосередній вплив на національне законодавство.

Заява пані Cegoleaбула подана до двох окремих органів влади, а саме DRIта Міністерства, і обидва органи влади розглядали її по-різному.

Наказ № 26/2000 встановив строки 60 і 90 днів, відповідно, протягом яких компетентні адміністративні органи влади та Міністерство повинні були розглядати заяви про отримання статусу благодійної організації. Уряд не уточнив, чи ці терміни були показовими або обов’язковими. Проте це було важливим питанням, оскільки пані Cegolea повинна була отримати цей статус до закінчення терміну для подання її кандидатури. Крім того, хоча DRIвідповів до закінчення встановленого терміну, Міністерство це зробило після виборів.

Органи влади, до яких подала заяву пані Cegolea, зайняли різні позиції щодо критеріїв, які повинен задовольняти фонд. DRIобґрунтував свою відмову на підставі того, що діяльність фонду не стосувалася міжетнічних відносин і пані Cegolea не задовольняла встановлені законом критерії. Міністерство вважає, що фонд відповідав всім встановленим законом умовам, коли була подана та розглянута заява, але вона вже не робила цього через запровадження нового набору критеріїв, передбачених Законом № 145/2012.

Відповіді адміністративних органів влади пані Cegolea відрізнялися в тлумаченні цих законодавчих положень та часових межах їх застосування. Крім того, правовий статус цих відповідей не був зрозумілий з національного законодавства та практики.

У рішенні від 3 жовтня 2007 року Вищий касаційний суд Румунії відхилив позов, поданий асоціацією, яка оскаржувала відмову виконавчої влади надати їй статус благодійної організації незважаючи на те, що вона відповідала встановленим законом критеріям. Вищий суд виявив, що надання такого статусу знаходилося в межах розсуду виконавчої влади навіть якщо асоціація або фонд, які подають запит, відповідали встановленим законом критерії. Суд розглянув це у контексті виборів, в якому для того, щоб висунути свою кандидатуру на вибори пані Cegolea повинна була продемонструвати , що фонд отримав статус благодійної організації, такі повноваження виконавчої влади могли бути поставлені під сумнів. Крім того, процедура, за допомогою якої пані Cegoleaмогла оскаржити відмову виконавчої влади надати фонду такий статус, не надавала національним судам справжніх повноважень з перегляду, а тому вона не супроводжувалася достатніми гарантіями від свавілля.

Отже, з огляду на всі ці міркування і, зокрема , на відсутність судового розгляду для захисту від свавілля та враховуючи широкі межі розсуду, якими користується держава у зв’язку з цим Суд постановив, що різниця в ставленні з пані Cegolea порівняно з національними організаціями меншин, які вже були представлені в Парламенті, була недостатньо обґрунтована переслідуваноюзаконноюметою. Тому мало місце порушення статті 14 Конвенції разом зі статтею 3 Протоколу № 1 Конвенції.

Справедлива сатисфакція (Стаття 41)

Суд постановив, що  виявлення порушення складало достатню справедливу сатисфакцію щодо будь-якої моральної шкоди, завданої пані Cegolea.

Рішення доступне лише французькою мовою.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту