Відсутність сім’ї полегшує депортацію іноземця, що тривалий час проживає в країні

Avatar
ECHR: Ukrainian Aspect

автор

8 Грудня 2021
|
483
|

рішення ЄСПЛ у справі «Нгумбу Кікосо проти Франції»

Тривалий час проживання іноземця в країні не захищає його від депортації в разі вчинення ним злочинів. Відсутність сімейних зв’язків при цьому позбавляє його можливості посилатися на дотримання балансу інтересів в контексті ст. 8 Конвенції.

Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі «Нгумбу Кікосо проти Франції» (заява № 21643/19), повідомляє  «ECHR. Ukrainian Aspect».

6 березня 2014 року Страсбурзький кримінальний суд засудив Сержа Нгумбу Кікосо, громадянина Конго, який мешкав у Парижі, до шести місяців позбавлення волі за зберігання та використання підроблених адміністративних документів для одруження та отримання посвідки на проживання. Додатковим покаранням суд призначив депортацію чоловіка та заборону йому в’їзду у Францію протягом десяти років.

Апеляційний суд, який підтвердив покарання, констатував, що особа, яка раніше вже засуджувалася, навмисно намагалася ввести державні органи в оману. І, оскільки засуджений не міг підтвердити своє законне проживання, як він стверджував, з 1995 року, відповідно до законодавства Франції стало можливим ухвалення рішення про застосування заборони в’їзду як додаткового покарання.

Оскільки остаточне рішення суду було не на користь Нгумбу Кікосо, він звернувся до Європейського суду з прав людини.

Посилаючись на ст. 8 (право на повагу до приватного та сімейного життя) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, він стверджував, що рішення про заборону йому в’їзду до Франції було непропорційним переслідуваній законній меті, а також те, що таке рішення складало надмірне втручання в його право на повагу до його приватного та сімейного життя.

Суд у Страсбурзі одразу констатував, що національні суди чітко проаналізували пропорційність втручання в право заявника на повагу до його приватного та сімейного життя, врахували тривалість його законного проживання в країні. А призначена санкція була заснована на скоєних злочинах.

Оцінюючи наявність сімейного життя в контексті застосування рішення про заборону в’їзду, ЄСПЛ наголосив, що тут слід оцінювати ситуацію в той час, коли відповідний негативний для заявника захід набрав чинності. У 2018 році Нгумбу Кікосо стверджував, що прибув у Францію в 1995 році, але був самотнім, дітей не мав. В суді він не довів наявність сімейних чи приватних зв’язків у Франції.

І, беручи до уваги кримінальний бекграунд заявника, встановлюючи баланс між різними інтересами, національні суди мали право вважати, що заборона заявнику в’їзду до Франції була необхідним заходом для запобігання злочинам.

Такий захід був пропорційним переслідуваним цілям і не був надмірним втручанням у право заявника на повагу до його приватного та сімейного життя.  Зважаючи на це, ЄСПЛ визнав скаргу необґрунтованою та відхилив.

З релізом рішення ЄСПЛ у справі «Нгумбу Кікосо проти Франції» (заява № 21643/19) у перекладі члена Комісії з питань правової реформи при Президентові України, д.ю.н. Олександра Дроздова та доцента кафедри кримінального права і правосуддя Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка С. Дем’янчука, к.ю.н. Олени Дроздової можна ознайомитися за посиланням.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту