Самотній чоловік без дітей – значить не інтегрований у суспільство

Avatar
ECHR: Ukrainian Aspect

автор

13 Грудня 2021
|
719
|

рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мелул проти Франції»

Стосунки між батьками та дорослими дітьми або між дорослими братами і сестрами не є сімейним життям у розумінні ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вони можуть бути враховані як приватне життя.

Про це у рішенні у справі «Мелул проти Франції» (заява № 42011/19) нагадав Європейський суд з прав людини, повідомляє «ECHR. Ukrainian Aspect».

Громадянин Алжиру Фарук Мелул прибув у Францію за схемою возз’єднання сім’ї в 1977 році, коли йому було 9 років. У 2016 році чоловіка взяли під судовий нагляд за звинуваченням у зґвалтуванні, вчиненому в 2006 році, і згодом префект видав наказ про відхилення його заяви про дозвіл на проживання зобов’язавши його покинути Францію протягом тридцяти днів. Країною призначення був визначений Алжир. Спроби оскаржити це рішення успіху не мали.

Тоді, посилаючись на ст. 8 (право на повагу до приватного та сімейного життя) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Мелул звернувся до ЄСПЛ. Він стверджував, що наказ про виcилку надмірно втручався в його право на повагу до його приватного та сімейного життя, оскільки проблеми зі здоров’ям деяких членів його сім’ї змушували його залишитися у Франції.

У Страсбурзі врахували, що заявник, якому вже був наданий дозвіл залишитися в країні і він законно проживав там, вважався осілим мігрантом. І хоча він неодноразово подавав заяву для отримання посвідки на проживання, він не робив цього близько десяти років після закінчення терміну дії його останньої посвідки на проживання.

Суд нагадав, що стосунки між батьками та дорослими дітьми або між дорослими братами і сестрами не користувалися захистом статті 8 Конвенції як «сімейне життя», за винятком, якщо не буде продемонстровано, що існують додаткові фактори залежності, окрім звичайних емоційних зв’язків. Проте такі зв’язки можуть бути враховані відповідно до статті 8 Конвенції як «приватне життя».

У цій справі національні суди переглянули пропорційність наслідків відповідних заходів на право заявника на повагу до його приватного та сімейного життя. І заявник не міг встановити, що він постійно проживає у Франції з 2007 року. Він не пояснив, чому в 2004 році він не подав запит про заміну його втраченої посвідки на проживання або подав заяву про її поновлення після закінчення терміну дії в 2007 році. Він не надав жодних доказів того, що члени сім’ї перебувають на його утриманні у Франції, що вимагає його присутності з ними. Крім того, як самотня особа без дітей заявник не зміг довести, що він інтегрований у французьке суспільство.

Тож з урахуванням справедливого балансу, встановленого національними судами між різними інтересами, ЄСПЛ встановив, що наказ префектури про відмову заявникові в дозволі залишитися та який зобов’язує його залишити Францію, не вплинув непропорційно на його право на повагу до його приватного і сімейного життя, гарантованого статтею 8 Конвенції. Таким чином, скарга заявника була явно необґрунтована і була відхилена.

Прес-реліз рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мелул проти Франції» (заява № 42011/19) у перекладі члена Комісії з питань правової реформи при Президентові України, д.ю.н. Олександра Дроздова та доцента кафедри кримінального права і правосуддя Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка С. Дем’янчука, к.ю.н. Олени Дроздової можна ознайомитися за посиланням.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту