Розголошення конфіденційної інформації слід оцінювати під кутом мотивів

Avatar
ECHR: Ukrainian Aspect

автор

14 Вересня 2021
|
822
|

Рішення ЄСПЛ у справі «Норман проти Сполученого Королівства»

Оскільки більшість конфіденційної інформації, що була розголошена посадовцем, не мала суспільного інтересу, а сам чиновник був мотивований грошима та неприязню до свого начальника, свобода вираження поглядів фактом його кримінального переслідування порушена не була.

Таких висновків дійшов Європейський суд з прав людини у справі «Норман проти Сполученого Королівства» (заява № 41387/17), повідомляє інформаційний ресурс «ECHR.Ukrainian Aspect».

У 2011 році у Великій Британії було розпочато розслідування щодо поведінки деяких журналістів за звинуваченнями у наданні неправомірної вигоди державним службовцям.

В рамках розслідування поліція вимагала від власника Mirror Group Newspapers («MGN») докладну інформацію про державних службовців, яким платили за інформацію. Між поліцією та MGN був узгоджений меморандум про взаєморозуміння. В рамках цього меморандуму компанія розкрила поліції ім’я тюремного службовця, який протягом декількох років передавав журналістам інформацію про в’язницю, в якій він працював, в обмін на грошову винагороду.

Згодом чоловік був визнаний винним та засуджений до двадцяти місяців позбавлення волі. Чиновник оскаржував вирок, але безуспішно.

Тоді він звернувся до Європейського суду з прав людини. Посилаючись на ст. 7 (ніякого покарання без закону) та ст. 10 (Свобода вираження поглядів) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заявник скаржився на нечіткість формулювання закону про кримінальну відповідальність, розкриття особи, а також наступне переслідування в судовому порядку та засудження.

Аналізуючи претензії за ст. 7, суд у Страсбурзі виходив з того, що по суті скарга стосувалася дослідження серйозності правопорушення, одного з чотирьох елементів злочину, сформульованого апеляційним судом у 2003 році. В ньому цей суд вказав на роль, яку відіграють мотиви, з якими діяв державний службовець, обставини, за яких він вчинив певні дії, та наслідки порушення для встановлення того, чи був досягнутий необхідний поріг серйозності.

І той факт, що заявникові заплатили за розкриття конфіденційної інформації, про яку йде мова, безперечно, стосувався його мотивів дії, а також був частиною обставин, які характеризували поведінку. Тому перед тим, як приступити до вчинення дій, йому повинно було бути зрозуміло, що отримання грошової винагороди в обмін на розповіді, ймовірно, буде фактором, який буде враховуватися судом при оцінюванні того, чи було скоєне правопорушення. ЄСПЛ також погодився із національним судом в оцінці того, що заявник вирішив, щоб частина чеків були виписані на ім’я його сина. Цей факт міг стати підставою для висновку про те, що він знав, що вчиняє неправомірні дії та порушує свої обов’язки. Зокрема, Суд вважав, що спроба приховати виплати демонструвала, що заявник добре усвідомлював потенційну роль, яку могла відіграти грошова виплата у будь-якому подальшому розслідуванні правопорушень. Заявник стверджував, що важливість виплат для встановлення правопорушення була не повністю очевидною до винесення наступного рішення національного суду. Проте грошова винагорода була лише одним із елементів, які були враховані національними органами влади під час встановлення необхідного порогу серйозності злочину.

Національні суди також вказували на підозру, яка падала на співробітників місця несвободи внаслідок витоку інформації з невідомого джерела, шкоду для ув’язнених, демонізованих у пресі, а також на загальну ворожнечу та недовіру, які спричинили витоки, між ув’язненими і персоналом. Ці наслідки були серйозними і жоден із висновків національних судів не міг вважатися непередбачуваним або несподіваним.

З цих причин високі судді не вважають непередбачуваним переслідування в судовому порядку та засудження заявника. Останній мав усвідомлювати, що надаючи журналісту внутрішню інформацію про в’язницю в обмін на гроші в ряді випадків протягом п’яти років він ризикував бути визнаним винним в службовому злочині на державній службі.

Отже у ЄСПЛ не побачили порушення ст. 7 Конвенції.

Оцінюючи розкриття інформації, заявник стверджував, що воно з боку компанії було не добровільним, але вчиненим під тиском поліції, а тому було подібним до вимушеного розкриття його імені компанією як журналістського джерела. Проте, ЄСПЛ врахував позицію національного суду про те, що мотивація MGN у наданні допомоги поліції не була пов’язана із тиском. Умови Меморандуму дозволили компанії відмовитись у розголошенні інформації. Тим більше, що MGN користувалася доступом до юридичних консультацій.

А от притягнення до відповідальності та засудження були встановлені законом і переслідували законні цілі інтересів громадської безпеки, запобігання заворушень чи злочинів, захисту здоров’я чи моралі, захисту репутації чи права інших осіб та запобігання розголошенню конфіденційної інформації.

Щодо того, чи були переслідування та засудження заявника необхідними в демократичному суспільстві, ЄСПЛ зауважив, що не могло бути жодного сумніву в тому, що заявник свідомо займався діяльністю, що суперечить вимогам його державної посади, а також в тому, що межі та масштаби його протиправної поведінки були значними. У цьому контексті Суд також звернув значну увагу на серйозну шкоду, завдану іншим ув’язненим, персоналу та довірі громадськості до в’язниці внаслідок поведінки заявника. Тому існував сильний суспільний інтерес до переслідування його в судовому порядку з метою збереження недоторканності та ефективності пенітенціарної служби і довіри громадськості до неї.

З іншого боку, національні суди зазначили, що більшість інформації, розкритої заявником, не мали суспільного інтересу. Чиновник був мотивований не проблемами суспільного інтересу, а грошима та сильною неприязню до начальника в’язниці.

Тому причини переслідування заявника в судовому порядку та засудження були відповідними і достатніми.

Про цю справу можна також почитати в інформаційному бюлетені з прецедентного права ЄСПЛ за липень 2021 року у перекладі члена Комісії з питань правової реформи при Президентові України, д.ю.н. Олександра Дроздова та доцента кафедри кримінального права і правосуддя Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка С. Дем’янчука, к.ю.н. Олени Дроздової.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту