Коли не можна виштовхати мігранта у транзитну зону

Avatar
ECHR: Ukrainian Aspect

автор

23 Вересня 2021
|
955
|

рішення ЄСПЛ у справі «Шахзад проти Угорщини»

Зі зрозумілих причин правоохоронні органи негативно ставляться до порушення кимось державного кордону. Але спроби швидко позбутися незаконних мігрантів можуть виходити за межі допустимих (з точки зору прав людини) заходів, чим порушують конвенційні гарантії.

Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі «Шахзад проти Угорщини» (заява № 12625/17), повідомляє інформаційний ресурс «ECHR.Ukrainian Aspect».

У серпні 2016 року група з дванадцяти громадян Пакистану, що перебувала у Сербії, незаконно перетнула кордон з Угорщиною, прорізавши дірку в огорожі.

Вони пройшли декілька годин, перш ніж зупинитися для відпочинку, коли їх перехопили співробітники поліції Угорщини та застосували до них захід «затримання та супроводження» відповідно до Закону про державні кордони. Цей захід полягав у тому, що мігрантів доставили в мікроавтобусі до найближчої огорожі кордону, а потім супроводжували офіцери через ворота до зовнішньої сторони огорожі в Сербію.

Один з мігрантів оскаржив такі заходи до Європейського суду з прав людини.

У Страсбурзі виходили з того, що відведення заявника до зовнішньої сторони прикордонної огорожі за своїм змістом було висилкою в значенні статті 4 Протоколу № 4 до Конвенції.

Уряд Угорщини не оскаржував, що заявника вивезли без проведення будь-якої процедури ідентифікації чи перевірки його ситуації органами влади. Тому було необхідно з’ясувати, чи відсутність окремого рішення про висилку може бути виправдана його власною поведінкою.

У зв’язку з цим ЄСПЛ врахував наявні відеоматеріали, що свідчили про те, що мігранти виконували накази правоохоронців. Не було жодних ознак того, що вони чинили опір чи застосовували силу.

А, зважаючи на обмежений доступ до транзитних зон та відсутність будь-якої офіційної процедури, що супроводжується гарантіями допуску окремих мігрантів за таких обставин, ЄСПЛ зробив висновок, що держава-відповідач не забезпечила заявника ефективними засобами законного в’їзду.

Тож відсутність окремого рішення про висилку не могла бути пов’язана з поведінкою заявника. Як підсумок, з огляду на той факт, що органи влади вислали заявника не встановивши його особи та не розглянувши його ситуації, а також з урахуванням відсутності ефективного доступу до засобів законного в’їзду, його висилка мала колективний характер в розумінні ст. 4 Протоколу 4 до Конвенції.

У світлі викладеного вище ЄСПЛ відхилив заперечення Уряду  щодо відсутності у заявника статусу жертви у зв’язку з тим, що він не подав заяву про міжнародний захист.

Констатувавши порушення конвенційних гарантій, в тому числі відсутність ефективного засобу правового захисту для скарги заявника на його висилку, ЄСПЛ присудив 5 тис. євро відшкодування моральної шкоди.

Про цю справу можна почитати в інформаційному бюлетені з прецедентного права ЄСПЛ за липень 2021 року у перекладі члена Комісії з питань правової реформи при Президентові України, д.ю.н. Олександра Дроздова та доцента кафедри кримінального права і правосуддя Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка С. Дем’янчука, к.ю.н. Олени Дроздової.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту