Для втручання у право закону недостатньо, має бути доведена необхідність

Avatar
ECHR: Ukrainian Aspect

автор

27 Січня 2022
|
1 336
|

рішення ЄСПЛ у справі «Мехмет Чифтчі та Суат Інседере проти Туреччини»

Застосування навіть незначного дисциплінарного покарання, яке повністю засноване на законі та переслідує правомірну мету, повинне бути обгрунтоване з позиції його необхідності для досягнення законних цілей.

На це звернув увагу Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Мехмет Чифтчі та Суат Інседере проти Туреччини» (заяви № 21266/19 і 21774/19), повідомляє «ECHR. Ukrainian Aspect».

В грудні 2016 року Мехмет Чифтчі та Суат Інседере разом із 26 іншими ув’язненими читали вірші та співали гімни в пам’ять ув’язнених, які загинули під час проведення операції «Повернення до життя», яку проводили органи влади у в’язницях в грудні 2000 року.

Оскільки такі дії підпадали під ознаки дисциплінарного правопорушення «необґрунтоване виконання гімну чи скандування гасел», адміністрація в’язниці наклала на них покарання у вигляді позбавлення засобів зв’язку протягом одного місяця.

Але пізніше суддя, який розглядав скарги на таке рішення адміністрації, скасував накладені санції через відсутність об’єктивної сторони правопорушення. Тим не менше, в листопаді 2017 року суд присяжних скасував це рішення судді встановивши, що прийняте керівництвом колонії рішення, відповідало процедурі та закону.

Подальше оскарження успіху не мало.

Тоді М.Чифтчі та С.Інседере звернулися до Європейського суду з прав людини. Посилаючись на ст. 10 (свобода вираження поглядів) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вони скаржилися на санкцію, накладену на них органами влади.

Суд у Страсбурзі виходив з того, що дисциплінарне покарання, накладене на заявників за читання віршів і виконання гімнів в пам’ять про загиблих, складає  втручання в їх право на свободу вираження поглядів. І таке втручання мало правову основу у вигляді Закону та переслідувало законну мету запобігання порушень громадського порядку.

А от визначити, чи накладені на заявників санкції були необхідні для досягнення законних цілей, які переслідують органи влади, у цій справі було неможливо. Адже керівництво в’язниці, як згодом і суд присяжних, лише вказали, що дії заявників складали порушення, визначене певною статтею закону.

І на підставі рішень не було зрозуміло, що національні органи встановили необхідний баланс відповідно до критеріїв, викладених у прецедентному праві ЄСПЛ, між правом заявників на свободу вираження поглядів та переслідуваними законними цілями.

Отже, незважаючи на м’якість санкції, уряд не продемонстрував, що причини, наведені національними органами влади як обґрунтування оскаржуваного заходу, були відповідними та достатніми, а також те, що цей захід був необхідним у демократичному суспільстві. Тож мало місце порушення статті 10 Конвенції.

Прес-реліз рішення ЄСПЛ у справі «Мехмет Чифтчі та Суат Інседере проти Туреччини» (заяви № 21266/19 і 21774/19) у перекладі члена Комісії з питань правової реформи при Президентові України, д.ю.н. Олександра Дроздова та доцента кафедри кримінального права і правосуддя Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка С. Дем’янчука, к.ю.н. Олени Дроздової можна ознайомитися за посиланням.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту