Оцінюючи поширення інформації як злочин пропаганди тероризму, суди мають надавати належне пояснення причин, чому оскаржуваний зміст має тлумачитися саме як виправдання, прославляння та заохочення методів примусу, насильства чи погроз.
Оцінюючи поширення інформації як злочин пропаганди тероризму, суди мають надавати належне пояснення причин, чому оскаржуваний зміст має тлумачитися саме як виправдання, прославляння та заохочення методів примусу, насильства чи погроз.
Закриття «політичної платформи» на суспільному телебаченні Італії, де різні партії мали можливість висловлювати свої ідеї та думки, було елементом загальної еволюції державного мовлення. Крім того, існують інші можливості для поширення інформації.
Зі зрозумілих причин правоохоронні органи негативно ставляться до порушення кимось державного кордону. Але спроби швидко позбутися незаконних мігрантів можуть виходити за межі допустимих заходів, чим порушують конвенційні гарантії.
Поза всяких розумних сумнівів вбивство колишнього співробітника Комітету державної безпеки СРСР Олександра Литвиненка, який втік до Лондона і проживав там, було скоєно представниками російських спецслужб.
Якщо людину затримали в доброму здоров’ї, а при звільненні на ній виявлено тілесні ушкодження, то держава зобов’язана це якось правдоподібно пояснити. Інакше виникає очевидне запитання відповідно до конвенційної гарантії заборони тортур.
Зустріч головуючого у кримінальній справі із матір’ю загиблих дітей могла викликати сумніви в його неупередженості, тим самим ставлячи під сумнів неупередженість самого суду в рамах обвинувачення чоловіка у вчиненні вбивства.
Резервіст (грек-кіпріот за етнічною належністю) зник без вісті під час вторгнення Туреччини на Північний Кіпр в 1974 році. Лише через 26 років було виявлено, що його вбили турецькі війська і поховали як невідомого на контрольованій Кіпром території.
Два провадження були частиною інтегрованого та послідовного підходу до домашнього насильства відповідно до законодавства. Така інтегрована система допускала покарання заявника за окремі акти насильства менш суворою санкцією у справі про незначне правопорушення, з подальшим кримінально-правовим впливом.
Оскільки більшість конфіденційної інформації, що була розголошена посадовцем, не мала суспільного інтересу, а сам чиновник був мотивований грошима та неприязню до свого начальника, свобода вираження поглядів фактом його кримінального переслідування порушена не була.