Практика ЄСПЛ. Український аспект

Такі важливі елементи заяви, як формулювання позицій, обґрунтування порушень та безпосереднє заповнення формуляру є фундаментом, стартовим майданчиком на шляху до визнання заяви прийнятною та її подальшого розгляду.

Європейський суд з прав людини комунікував Україні скаргу трьох журналістів, які заявили про порушення їхніх прав у зв’язку з робочою поїздкою в 2015 році в самопроголошену Донецьку Народну Республіку і отриманням акредитації від «керівництва ДНР».

Аби усунути системну проблему, зазначену в рішенні ЄСПЛ, одним із основних заходів загального характеру є внесення змін до законодавства. Адже держави-учасниці Конвенції зобов’язуються виконувати остаточні рішення ЄСПЛ у будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що питання допустимості доказів — це насамперед предмет регулювання національного законодавства, і, як правило, саме національні суди мають давати оцінку наявним доказам.

У Білорусі до двох с половиною років ув’язнення засудили багаторазового чемпіона світу з кікбоксингу і тайського боксу Олексія Кудіна. Раніше щодо спортсмена, який перебував в Росії, ЄСПЛ застосував Правило 39 Регламенту і заборонив депортувати до Білорусі.

Українська правова система не є ідеальною, а ухвалені рішення бувають несправедливими. У цьому можна пересвідчитися з численних рішень Європейського суду з прав людини.

Рішення ЄСПЛ у справі «Гуменюк проти України» (як і рішення у справі «Олександр Волков проти України», стане у подальшому дороговказом для проведення судової реформи та інструментом захисту прав та інтересів суддів і державних службовців, які працюють у період реформ.

Головним викликом у міждержавній скарзі України проти Росії у ЄСПЛ є юридичне доведення того, що саме РФ контролює окуповані території Донецької і Луганської областей.

Строк, протягом якого до Європейського суду з прав людини може бути подана заява стосовно остаточного національного рішення, скорочується з шести місяців (станом на сьогодні) до чотирьох.