Блокування судом рішення парламенту Каталонії про незалежність відповідало конвенційним гарантіям

Avatar
ECHR: Ukrainian Aspect

автор

12 Червня 2019
|
2 506
|

рішення ЄСПЛ у справі «Форкадель і Луіс та інші проти Іспанії» (заява № 75147/17)

Втручання у право на свободу зібрань можна вважати таким, яке відповідає «нагальній суспільній потребі». А зупинення засідання парламенту Каталонії було «необхідним в демократичному суспільстві»  зокрема, в інтересах безпеки суспільства, для запобігання заворушень і захисту прав і свобод інших осіб.

Такого висновку дійшов ЄСПЛ у рішенні у справі «Форкадель і Луіс та інші проти Іспанії» (заява № 75147/17), передає інформаційний ресурс ECHR: Ukrainian Aspect.

1 жовтня 2017 року був проведений несанкціонований референдум щодо відокремлення Каталонії від території Іспанії. 4 жовтня 2017 року дві парламентські групи (які складали 56,3% всіх місць у Парламенті) звернулися із запитом до Бюро Парламенту Каталонії про скликання пленарного засідання Парламенту, під час якого президент уряду Каталонії повинен був оцінити результати референдуму та наслідки відповідно до статті 4 Закону № 19/2017 на «референдум з самовизначення».

Бюро задовольнило запит і засідання було заплановане на 9 жовтня. Три інші парламентські групи (які представляли 43,7% місць) заперечували скликання цього засідання на підставі того, що воно порушувало Правила парламенту Каталонії. Шістнадцять членів парламенту подали заяву до Конституційного суду для отримання тимчасового заходу, який призупиняє пленарне засідання. Конституційний суд оголосив заяву прийнятною і видав наказ про тимчасове зупинення пленарного засідання.

10 жовтня Голова уряду Каталонії з’явився на пленарному засіданні парламенту і оголосив незалежність Каталонії як окремої республіки.

26 квітня 2018 року Конституційний Суд, приймаючи рішення по суті, зауважив, що процедура, якої дотримувалося Бюро Парламенту для скликання пленарного засідання, не враховувала тимчасове призупинення дії Закону № 19/2017, оголошене Конституційним Судом 7 вересня 2017 року, і не дозволяла членам парламенту виконувати свої обов’язки. Конституційний Суд зазначив, що завданням парламенту Каталонії було представництво всього населення, а не лише певних політичних фракцій, навіть якщо останні представляли більшість.

Тоді 76 громадян Іспанії оскаржили рішення Конституційного суду про призупинення пленарного засідання парламенту Каталонії до ЄСПЛ.

Посилаючись на статтю 10 (свобода вираження поглядів), статтю 11 (свобода зібрань та об’єднань) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на статтю 3 (право на вільні вибори) Протоколу № 1, вони стверджували, що рішення конституційного суду становило порушення їх прав, оскільки їм не дозволяли висловлювати бажання виборців, які брали участь у референдумі 1 жовтня 2017 року. Посилаючись на статтю 6 (право на справедливий судовий розгляд) заявники також стверджували, що ні парламент, ні вони самі не мали доступу до суду для того, щоб подати свої скарги.

У ЄСПЛ зауважили, що право на свободу зібрань, як і право на свободу вираження поглядів, є основним правом і однією з основ демократичного суспільства.

Водночас, рішення конституційного суду мало правову основу в законодавстві Іспанії, яке передбачало можливість вжиття превентивних заходів. Пленарне засідання було скликане відповідно до Закону № 19/2017, який тимчасово був призупинений Конституційним Судом, про рішення якого всі депутати були повідомлені особисто. То ж ЄСПЛ дотримувався думки, що зупинення пленарного засідання переслідувало законні цілі «гарантування громадської безпеки», «запобігання заворушень» та «захисту прав і свобод інших осіб».

Таким чином, ухвалюючи рішення про зупинення, Конституційний Суд намагався забезпечити дотримання  своїх власних рішень. Також у ЄСПЛ погодилася з конституційним судом, що політична партія може проводити кампанію за зміну законодавства держави або правових чи конституційних структур за умови, що вони використовують законні і демократичні засоби для цього і запропоновані зміни є сумісними з фундаментальними принципами демократії. Суд також вважав, що необхідно уникати ситуацій, в яких парламентарям, які представляють меншість у парламенті, було заборонено виконувати свої обов’язки.

З урахуванням викладеного, ЄСПЛ дійшов висновку, що втручання у право заявників на свободу зібрань можна було вважати  таким, що відповідає «нагальній суспільній потребі» і, відповідно, було «необхідним в демократичному суспільстві». На підставі цього скаргу було відхилено як явно необґрунтовану.

Також суд зазначив, що для того, щоб справа, яка стосується референдумів, підпадала під дію статті 3 Конвенції Протоколу № 1, провадження має відбуватися за таких умов, щоб забезпечити вільне вираження думки народу у виборі законодавчої влади. У Страсбурзі вважали, що ці умови не були виконані. Пленарне засідання парламенту було скликане відповідно до закону, який був призупинений Конституційним Судом, і тому не міг застосовуватися. А рішення, прийняте бюро парламенту, було явним невиконанням рішень Конституційного Суду, спрямованих на захист конституційного ладу. Як підсумок, Суд оголосив скаргу неприйнятною.

В частині статті 6 ЄСПЛ вважав, що скарга не була підтверджена доказами і тому відхилив її як явно необґрунтовану.

З текстом прес-релізу рішення ЄСПЛ у справі «Форкадель і Луіс та інші проти Іспанії» (заява № 75147/17) у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової можна ознайомитися за посиланням.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту