Справа «Форкадель і Луіс та інші проти Іспанії» (прес-реліз)

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової.

ECHR: Ukrainian Aspect

автор

12 Червня 2019
|
175
|

З текстом релізу мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ 195 (2019)
28.05.2019

Рішення про призупинення пленарного засідання Парламенту автономного співтовариства Каталонії узгоджувалося з Конвенцією

У своєму рішенні у справі Forcadell i Lluis та інші проти Іспанії (заява № 75147/17) Європейський суд з прав людини одноголосно оголосив заяву неприйнятною.

Суд постановив, що втручання у право заявників на свободу зібрань можливо було обґрунтовано вважати таким, яке відповідає “нагальній суспільній потребі”. Призупинення пленарного засідання Парламенту автономного співтовариства Каталонії було «необхідним в демократичному суспільстві»  зокрема, в інтересах безпеки суспільства, для запобігання заворушень і захисту прав і свобод інших осіб у значенні статті 11§2 Конвенції.

Крім того, Суд зазначив, що рішення Бюро Парламенту скликати пленарне засідання  залучало явне порушення рішень, раніше виданих Конституційним Судом, які переслідували мету захисту конституційного ладу.

Рішення є остаточним.

Основні факти

Заявниками є 76 громадян Іспанії, які мешкають у Барселоні. Справа стосується рішення Конституційного суду про призупинення пленарного засідання Парламенту автономного співтовариства Каталонія 9 жовтня 2017 року.

1 жовтня 2017 року був проведений несанкціонований референдум для вирішення питання про відокремлення Каталонії від території Іспанії. 4 жовтня 2017 року дві парламентські групи ( які складали 56,3% всіх місць у Парламенті) звернулися із запитом до Бюро Парламенту Каталонії про скликання пленарного засідання Парламенту, під час якого президент уряду Каталонії повинен був оцінити результати референдуму від 1 жовтня та наслідки цих результатів відповідно до статті 4 Закону № 19/2017 на «референдум з самовизначення». Бюро задовольнило запит і засідання було заплановане на 10:00 9 жовтня. Три інші парламентські групи (які представляли 43,7% місць) заперечували скликання цього засідання на підставі того, що воно порушило б Правила Парламенту Каталонії. Шістнадцять членів Парламенту від соціалістичної партії подали заяву до Конституційного суду для отримання тимчасового заходу, який призупиняє пленарне засідання. Конституційний суд оголосив заяву прийнятною і видав наказ про тимчасове призупинення пленарного засідання. 10 жовтня 2017 (на день пізніше дати запланованого засідання) Голова уряду Каталонії з’явився на пленарному засіданні парламенту і оголосив незалежність Каталонії як окремої республіки  пропонуючи  Парламенту негайно призупинити наслідки цього проголошення. 26 квітня 2018 року Конституційний Суд, приймаючи рішення по суті, зауважив, що процедура, якої дотримувалося Бюро Парламенту для скликання пленарного засідання, не враховувала тимчасове призупинення дії Закону № 19/2017, оголошене Конституційним Судом 7 вересня 2017 року, і не дозволяла членам Парламенту-заявникам виконувати свої обов’язки. Конституційний Суд зазначив, що завданням парламенту Каталонії було представництво всього населення, а не лише певних політичних фракцій, навіть якщо останні представляли більшість.

Скарги, процедура та склад Суду

Заява була подана до Європейського суду з прав людини 11 жовтня 2017 року.

Посилаючись на статтю 10 (свобода вираження поглядів) разом зі статтею 11 (свобода зібрань та об’єднань) Конвенції та статтю 3 Протоколу № 1 (право на вільні вибори) заявники скаржаться на те, що рішення Конституційного Суду призупинити скликання пленарного засідання складає порушенням їх прав, гарантованих цими статтями, оскільки їм не дозволяли висловлювати бажання виборців, які брали участь у референдумі 1 жовтня 2017 року. Посилаючись на статтю 6 (право на справедливий судовий розгляд) заявники стверджують, що ні Парламент, ні вони самі не мали доступу до суду для того, щоб подати свої скарги.

Рішення було винесено Палатою з семи суддів в наступному складі:

Vincent A. De Gaetano (Maльта), Голова,

Georgios A. Serghides (Кіпр),

Paulo Pinto de Albuquerque (Португалія),

Helen Keller (Швейцарія),

Alena Poláčková (Словаччина),

María Elósegui (Іспанія),

Gilberto Felici (Сан-Марино),

а також Stephen Phillips, Секретар Секції.

Рішення Суду

Статус жертви

З самого початку Суд розглянув питання стосовно того, чи мало місце порушення права, яке застосовувалося у зв’язку з самими заявниками або Парламентом автономної спільноти Каталонії. У світлі обставин справи Суд вважав, що права і свободи, на які посилалися заявники, стосувалися їх особисто і їх було неможливо віднести до Парламенту Каталонії як установи. З цього витікає, що заявників можливо було позначити як «групу окремих осіб”, які стверджують, що вони є жертвами порушення прав, викладених в Конвенції, у значенні статті 34 Конвенції.

Статті 10 і 11

Суд вважав відповідним оцінити скаргу заявників відповідно до статті 11. У зв’язку з цим він зазначив, право на свободу зібрань, як і право на свободу вираження поглядів, є основним правом і однією з основ демократичного суспільства.

Суд зазначив, що рішення Конституційного Суду від 5 жовтня 2017 року про тимчасове призупинення пленарного засідання 9 жовтня мало правову основу в законодавстві Іспанії, а саме в розділі 56 Основного закону про Конституційний Суд, який передбачає можливість вживання превентивних заходів, спрямованих на запобігання того, щоб апеляція до цього суду стала недійсною. Ці заходи можуть бути оскаржені протягом п’яти днів з моменту повідомлення. Крім того,  стосовно передбачуваності, пленарне засідання було скликане відповідно до Закону № 19/2017, який тимчасово був призупинений 7 вересня 2017 року Конституційним Судом, про рішення якого всі депутати були повідомлені особисто. Суд дотримувався думки, що призупинення пленарного засідання переслідувало, inter alia, законні цілі «гарантування громадської безпеки», «запобігання заворушень» та «захисту прав і свобод інших осіб».

З прецедентного права Суду виявляється, що лише переконливі та нагальні причини можуть обґрунтувати обмеження свободи об’єднань. Суд зауважив, що рішення Парламенту про надання дозволу на проведення пленарного засідання витікало, inter alia, з нездатності діяти відповідно до призупинення дії Закону №. 19/2017. Таким чином, видаючи наказ про призупинення закону Конституційний Суд намагався забезпечити дотримання  його власних рішень. Це призупинення виявилося обґрунтованим, оскільки, як зазначив Суд, конституційні суди були уповноважені вживати необхідні дії для забезпечення дотримання їх рішень.

Суд погодився з Конституційним Судом, що політична партія може проводити кампанію за зміну законодавства держави або правових чи конституційних структур за умови, що вони використовують законні і демократичні засоби для цього і запропоновані зміни є сумісними з фундаментальними принципами демократії. Суд також вважав, що необхідно уникати ситуацій, в яких парламентарям, які представляють меншість у парламенті, було заборонено виконувати свої обов’язки, як було зазначено у рішенні Конституційного Суду від 26 квітня 2018 року.

Суд дійшов висновку, що втручання у право заявників на свободу зібрань було можливо вважати  таким, що відповідає «нагальній суспільній потребі» і, відповідно, було «необхідним в демократичному суспільстві».

Суд відхилив скаргу як явно необґрунтовану.

Стаття 3 Протоколу № 1

Суд зазначив, що для того, щоб справа, яка стосується референдумів, підпадала під дію статті 3 Конвенції Протоколу № 1, провадження, про яке йде мова, повинне проводитися за таких умов, щоб забезпечити вільне вираження думки народу у виборі законодавчої влади.

Суд вважав, що ці умови не були виконані в цій справі. Пленарне засідання Парламенту було скликане відповідно до закону, який був призупинений Конституційним Судом, і тому був тимчасово незастосовним. Тому рішення, прийняте Бюро Парламенту, було викликане явним невиконанням рішень Конституційного Суду, спрямованих на захист конституційного ладу.

Як підсумок, Суд оголосив скаргу неприйнятною.

Стаття 6

Суд вважав, що ця скарга не була підтверджена доказами і тому відхилив її як явно необґрунтовану.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту