Без шансу на звільнення: ЄСПЛ дослідив умови правомірності лікування неосудної особи

Avatar
ECHR: Ukrainian Aspect

автор

10 Лютого 2020
|
1 120
|

рішення ЄСПЛ у справі «Маддалоццо проти Швейцарії»

Заявнику було надане належне медичне лікування, яке відповідало його стану, а також те, що його тримали в установах, пристосованих для затримання правопорушників, які страждають від психічних розладів.

Такого висновку дійшов Європейський суд з прав людини у справі «Маддалоццо проти Швейцарії» (заява № 19338/18), передає інформаційний ресурс «ECHR. Ukrainian Aspect».

У 1998 році Джуліано Маддалоццо був визнаний винним судом присяжних у спробі зґвалтування за обтяжуючих обставин, але вирок був замінений на розміщення в психіатричному закладі і призначено психіатричне лікування.

Прагнучи звільнення, Маддалоццо неодноразово намагався переглянути рішення щодо тримання під вартою. У 2012 році лікар поставив діагноз параноїдний розлад особистості, який містить елементи нарцисичного відхилення та психопатичний компонент з органічними психічними розладами, викликаними травмою, порушенням роботи головного мозку або фізичним станом, а також незрілим психосексуальним розвитком. Експерт стверджував, що розміщення особи в психіатричному закладі було необхідним і не могло бути замінене терапевтичним заходом – амбулаторним лікуванням. В 2015 році прокуратура встановила, що розміщення особи в психіатричному закладі повинне бути продовжене.

У 2016 році суд також ухвалив рішення про продовження розміщення Маддалоццо в психіатричному закладі засновуючи своє рішення, в тому числі, на висновку експерта 2012 року, а також на даних, викладених в матеріалах справи, оскільки не було змін, які могли принципово поставити під сумнів ці докази.

Оскільки оскарження рішень успіху не мало, Маддалоццо звернувся до Європейського суду з прав людини. Посилаючись на статтю 5 (право на свободу та безпеку) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, він скаржився на відсутність достатнього причинно-наслідкового зв’язку між його початковим засудженням та останнім рішенням суду у 2016 році про продовження розміщення його в психіатричному закладі. Він також скаржився на те, що режим, відповідно до якого він відбуває свій вирок у в’язниці, є невідповідним. Також посилаючись на статтю 3 (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження) Конвенції, він скаржився на винесення вироку до позбавлення волі без будь-яких перспектив звільнення, а також на відсутність психотерапевтичного лікування.

Суд у Страсбурзі, дослідивши обставини, дійшов висновку, що заявнику було надане належне медичне лікування, яке відповідало його стану, а також те, що його тримали в установах, пристосованих до тримання під вартою правопорушників, які страждають від психічних розладів.

Високі судді звернули увагу, що можливість звільнення особи розглядалася через регулярні проміжки часу, ex officio  та за запитом. Тому тримання під вартою, про яке йде мова, не було таким, яке неможливо було скасувати.

Суд також дійшов висновку, що рішення про постійне розміщення заявника в психіатричному закладі було засноване на обґрунтованому та регулярному оновлюваному оцінюванні його небезпечності.

За таких умов претензії Маддалоццо були визнані неприйнятними.

З прес-релізом рішення ЄСПЛ у справі «Маддалоццо проти Швейцарії» (заява № 19338/18) у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової можна ознайомитися за посиланням.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту