Запит на інформацію: коли не треба пояснювати причини обмеження доступу

Avatar
ECHR: Ukrainian Aspect

автор

14 Лютого 2022
|
735
|

Рішення ЄСПЛ у справі «Шекс проти Хорватії»

Надання за запитом детальних причин відмови у розсекречуванні документів, що містять гриф обмеження доступу, може суперечити меті, заради якої запитувана інформація була засекречена.

На це звернув увагу Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Шекс проти Хорватії» (заява № 39325/20), повідомляє «ECHR. Ukrainian Aspect».

Екс-високопосадовець Володимир Шекс, який писав книгу про історію країни, звернувся до Хорватського державного архіву з проханням отримати доступ до документів із записів Офісу президента за період з 1994 по 1999 рік, які мали гриф обмеження доступу «Державна таємниця – цілком таємно».

Офіс президента запитав висновок з цього питання в Офісу Ради національної безпеки. Останній дозволив розсекретити лише частину із запитуваних документів. Щодо решти – зауважив, що оприлюднення цієї інформації може зашкодити незалежності, цілісності, національній безпеці та зовнішнім відносинам країни.

Шекс звернувся до Уповноваженого з питань інформації (незалежного органу, який відповідає за захист, моніторинг та заохочення права на доступ до інформації). Але там погодилися з позицією Ради.

Після вичерпання національних засобів захисту чоловік поскаржився до ЄСПЛ. Він уважав, що відмова розсекретити документи була порушенням його права на отримання інформації відповідно до ст. 10 (свобода вираження поглядів). Він також скаржився відповідно до ст. 6 §1 (право на справедливий розгляд), оскільки вважав, що не мав справедливого слухання у своїй справі.

Суд у Страсбурзі виходив з того, що заявник, як колишній політик, який мав намір опублікувати історичну книгу, скористався правом поширювати інформацію з питань, що становлять суспільний інтерес, і з цією метою шукав доступу до інформації. Тож ст. 10 Конвенції була застосованою.

Уряд стверджував, що Шекс не зазнав істотної шкоди, оскільки зрештою зміг опублікувати свою книгу. Суд відхилив це заперечення, беручи до уваги те, що було поставлено на карту для заявника – подальші дослідження та затримки з публікацією його книги, яку він вважав неповною.

Втім, втручання у свободу вираження поглядів заявника відбувалося відповідно до Закону про архівні матеріали та архівні установи. І це втручання переслідувало законні цілі захисту незалежності, цілісності та безпеки Хорватії та її зовнішніх відносин.

Крім того, Суд встановив, що процедура, за якою національні органи влади оцінили запит заявника, не була суттєво порушена або позбавлена належних гарантій. Так, документи, які запитував заявник, були ретельно перевірені власником інформації (Офісом Президента), за сприяння спеціалізованого дорадчого органу (Офісу Ради національної безпеки) і, здебільшого, заявником запит на доступ до документів було задоволено. Крім того, рішення Президента про відмову розсекретити частину запитуваних документів було оцінено Уповноваженим з питань інформації, Вищим адміністративним судом та Конституційним судом.

Водночас, високі судді зауважили, що в контексті національної безпеки не можна очікувати, що компетентні органи нададуть таку ж кількість деталей у своїх міркуваннях, як, наприклад, у звичайних цивільних або адміністративних справах. Надання детальних причин для відмови у розсекречуванні цілком таємних документів може суперечити меті, заради якої інформація і була засекречена.

Беручи до уваги ступінь процесуальних гарантій, наданих заявнику у цій справі, ЄСПЛ переконався, що причини, наведені національними органами влади для відмови заявнику у доступі до документів, були не тільки доречними, але й достатніми.

На підставі цього Суд дійшов висновку, що втручання у свободу доступу заявника до інформації було необхідним і пропорційним меті національної безпеки і що подальший незалежний внутрішній розгляд його запиту залишався в межах широкого розсуду держави приймати рішення з таких питань.

Відповідно, порушення статті 10 Конвенції не було. Суд вважав, що він розглянув основні юридичні питання, порушені у справі заявника, і що не було необхідності виносити окреме рішення щодо прийнятності та суті його скарги за статтею 6.

Прес-реліз рішення ЄСПЛ у справі «Шекс проти Хорватії» (заява № 39325/20) у перекладі члена Комісії з питань правової реформи при Президентові України, д.ю.н. Олександра Дроздова та доцента кафедри кримінального права і правосуддя Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка С. Дем’янчука, к.ю.н. Олени Дроздової можна ознайомитися за посиланням.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту