Справи Джиоєва та інші проти Грузії (прес-реліз)

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової.

Avatar
ECHR: Ukrainian Aspect

автор

24 Грудня 2018
|
3 941
|

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ 437 (2018)
13.12.2018

ЄСПЛ, який повинен повідомити Грузію про скарги, пов’язані з конфліктом в Південній Осетії, відхиляє декілька інших заяв як неприйнятні

Справи Джиоєва проти Грузії та інші дві заяви (№ 24964/09, 20548/09 та 22469/09), Кудухова та Кудухова проти Грузії (№ 8274/09 та 8275/09), а також Нанієва та Багаєв проти Грузії (№ 2256/09 та 2260/09) стосувалися скарг заявників на те, що їх життя опинилося в небезпеці внаслідок дій збройних сил Грузії у Південній Осетії в серпні 2008 року, а також на те, що їх майно було пошкоджене або знищене.

Європейський суд з прав людини одноголосно вирішив повідомити уряд Грузії про скарги, подані заявником у справі Джиоєва проти Грузії відповідно до статті 2 (право на життя), статті 3 (заборона катування та нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження) статті 13 (право на ефективний засіб судового захисту) та статті 14 (запобігання дискримінації), оскільки він на підставі наявних доказів не міг визначити їх прийнятність.

Суд оголосив всі інші заяви та скарги неприйнятними як явно необґрунтовані. Незважаючи на те, що інші заявники, ймовірно, зазнали сильних страждань, їх обставини теж не були настільки серйозними, щоб порушувати їх права згідно зі статтею 2 або статтею 3. Суд також виявив, що заявники не надали доказів, достатніх за відсутності спростування, знищення або пошкодження їх майна.

Всі заявники були змушені переїхати в іншу країну протягом короткого часу під час конфлікту, який ймовірно викликав стрес і дискомфорт, але не складав втручання у їх права відповідно до статті 8 (право на повагу до приватного та сімейного життя).

Основні факти

Заявники у першій справі, Хадізат Джиоєва, Ірина Качмазова та Аліна Качмазова, мати та її дві дочки, є громадянами Росії, які народилися в 1948, 1990 і 1987 роках. Заявниками у другій справі є Ізольда Кудухова та Ніно Кудухова, мати і дочка, які є громадянами Росії та народилися в 1950 та 1988 роках, в той час як заявники у третій справі, Клара Нанієва та Умар Багаєв, дружина та чоловік, є громадянами Росії, які народилися у 1952 та 1946 роках.

Заявники мешкають у м. Цхинвалі і в серпні 2008 року під час конфлікту в Південній Осетії вони дізналися, що розпочалися бої.

Пані Джиоєва (заява № 24964/09) вирішила залишитися в сімейній квартирі, в той час як її дочки, двоє інших заявників у першій справі, поїхали в село. 7 серпня вона знайшла укриття в підвалі їх багатоквартирного будинку після того, як почула постріли та звуки важкої артилерії.

Наступного дня пані Джиоєва повернулася в квартиру за теплим одягом і їжею і була там, коли снаряд влучив в стіну спальні змусивши її повернутися в підвал. Вона покинула м. Цхинвал 10 серпня і возз’єдналася з її дочками. Вони повернулися в свою квартиру у вересні 2008 року і побачили, що їх квартира, в тому числі меблі, побутові прилади та особисті речі були пошкоджені.

Заявники у другій справі поїхали з м. Цхинвалі 5 серпня 2008 року і згодом переїхали в м. Ростов-на-Дону в Російській Федерації. Коли вони повернулися 30 серпня 2008 року, вони побачили, що їх будинок був пошкоджений під час вибуху, вікна та двері були знесені і пошкоджені меблі. Чоловік першого заявника, також батько другого заявника, помер у 2009 році внаслідок стресу, якого він зазнав під час конфлікту.

Заявники у третій справі знайшли укриття в підвалі свого багатоквартирного будинку7 серпня 2008 року після того, як вони чули майже безперервні вибухи. Згодом вони переїхали в будинок, який їм належав, і сховалися в підвалі там, перший заявник у справі страждав від тривоги і страху через погрози солдатів Грузії. Вони переїхали в м. Владикавказ в Росії 10 серпня до того, як переїхати в м. Ростов-на-Дону. Коли вони повернулися згодом, то дізналися, що їх квартира та будинок були знищені разом з усіма їх меблями, побутовими приладами, документами та особистими речами.

Скарги, процедура і склад Суду

Заяви були подані до Європейського суду з прав людини в різні дати в вересні 2008 року.

Заявники подали скарги щодо подій, про які йде мова, відповідно до статті 2 (право на життя), статті 3 (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження), статті 1 Протоколу № 1 (захист власності), статті 13 (право на ефективний засіб судового захисту), статті 14 (заборона дискримінації), статті 8 (право на повагу до приватного та сімейного життя), а також статті 5 §1 (право на свободу та безпеку).

Рішення було прийняте Палатої з семи суддів в наступному складі:

Лінос-Олександр Сісіліанос (Греція), Голова,

Ксенія Турковіч (Хорватія),

Кшиштоф Войтичек (Польща),

Пауліін Коскело (Фінляндія),

Тім Ейке (Сполучене Королівство),

Ладо Чантурія (Грузія),

Гілберто Фелічі (Сан-Маріно),

а також Абель Кампос , Секретар секції.

Рішення Суду

Стаття 2 та Стаття 3

Рішення щодо Хадізат Джиоєвої

Пані Джиоєва стверджувала, що діяльність армії Грузії поставила її життя під серйозну загрозу в порушення її права на життя згідно зі статтею 2, а також те, що ця діяльність також викликала в неї розумові і фізичні страждання в порушення статті 3.

Суд дійшов висновку, що вона надала докази, достатні за відсутності спростування, того, що вона знайшла укриття в підвалі її будинку, а також фотокартки, які демонстрували будівля, була пошкоджена кулями і вибухами. Суд вирішив, що він ще не міг визначити прийнятність скарги пані Джиоєвої на підставі матеріалів справи, а також те, що було необхідно повідомити про цю частину її заяви уряд Грузії.

Суд прийняв таке ж рішення стосовно її скарг згідно зі статтею 13 та статтею 14.

Рішення щодо інших заявників

Суд відхилив як неприйнятні усі скарги інших заявників відповідно до цих статей, оскільки вони були явно необґрунтованими.

Зокрема, дочки пані Джиоєвої та Кудухової поїхали з м. Цхинвалі і не опинилися в такій небезпеці, яка могла викликати питання відповідно до цих положень. Пані Нанієва та пан Багаєв не надали доказів, достатніх за відсутності спростування, того, що вони знаходилися в безпосередній та негайній небезпеці. Суд повторив, що він не є судовим органом, який розслідує і вирішує питання фактів, і не міг встановити фактичний перебіг складних подій, якщо він не отримає відповідної допомоги від заявників.

Стаття 1 Протоколу № 1

Суд відхилив усі скарги заявників як неприйнятні через необґрунтованість. Заявники у першій справі орендували квартиру, яка була пошкоджена, а не володіли нею, тому її неможливо було вважати власністю у значенні Конвенції. Вони також не надали достатні докази щодо шкоди, завданої їх рухомій власності.

Відсутність доказів також змусила Суд відхилити скарги відповідно до цього положення у другій і третій справі. Суд зазначив, що заявникам можливо бути складно надати докази, які витікали з ситуації конфлікту, проте, інші особи з м. Цхинвалі надали необхідні документи від місцевих органів влади, які підтверджували шкоду.

Стаття 8

Суд відхилив усі скарги заявників відповідно до статті 8 як неприйнятні тому, що вони були явно необґрунтованими.

Вони стверджували, що їх права були порушені, оскільки вони були змушені тікати з їх будинків. Суд виявив, що, незважаючи на те, що вони страждали від стресу та дискомфорту, вони мали можливість повернутися через декілька тижнів в місця проживання. Тому, те, що вони пережили, не викликало втручання в їх права, захищені цим положенням.

Наприкінці Суд відхилив скаргу Кудухових відповідно до статті 5§1, оскільки вони не подали жодної відповідної скарги на те, що вони були незаконно позбавлені їх свободи, та така скарга не виникала з їх звіту про події.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту