Справи Джангірян та Айвазян проти Вірменії

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та доцента кафедри кримінального права і правосуддя Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка С. Дем’янчука Олени Дроздової.

Avatar
ECHR: Ukrainian Aspect

автор

30 Жовтня 2020
|
799
|

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ, 277, (2020)
08. 10.2020

Jhangiryan проти Вірменії (заяви № 44841/08 і 63701/09)

Smbat Ayvazyan проти Вірменії (№ 49021/08)

Ці справи стосувалися тверджень двох відомих вірменських громадських діячів про політично мотивовані жорстокі переслідування після широкомасштабної акції протесту проти президентських виборів в 2008 році.

Загальнонаціональні мітинги, під час яких стверджувалося про порушення виборів, почалися після виборів в лютому 2008 року.

Щоденні демонстрації проводились в центрі м. Єреван, де протестуючі також влаштували табір.

Рано вранці 1 березня поліція розігнала його викликавши сутички.

Заявник в першій справі, Гагік Джангірян (Gagik Jhangiryan), на той час був заступником Генерального прокурора, а заявник у другій справі, Смбат Айвазян (Smbat Ayvazyan), був колишнім членом парламенту Вірменії, який займав різні посади в уряді. Обидва заявники брали участь в русі протесту. Пан Ayvazyan був активним учасником мітингів, в той час як пан Jhangiryan виступив з промовою на площі Свободи 22 лютого критикуючи проведення виборів та висловивши свою підтримку кандидату опозиції. Наступного дня він був звільнений з посади.

За словами заявників, група озброєних людей в масках зупинила їх у своїх автомобілях та тримала під вартою в поліції 23 та 24 лютого, відповідно. Поліція підозрювала заявників в носінні зброї після отримання анонімних повідомлень.

Заявники були офіційно заарештовані наступного дня після взяття під варту. Їх обох обвинувачували в нападі на співробітників поліції під час тримання під вартою; також пану Jhangiryan було пред’явлене обвинувачення в незаконному зберіганні двох пістолетів, згодом обвинувачення були зняті, оскільки було встановлено, що він має дійсну ліцензію на володіння зброєю.

27 лютого вони постали перед суддею, який видав наказ про тримання їх під вартою протягом двох місяців. Всі апеляції на тримання під вартою були відхилені.

Через декілька місяців їм було пред’явлене нове обвинувачення – «змова з метою узурпації влади», яке було використане як підстава для продовження терміну тримання під вартою після того, як їх справи були об’єднані в основну кримінальну справу, відкриту проти лідерів та прихильників опозиції, причетних до руху протесту.

Проте це звинувачення було зняте через відсутність доказів і в кінцевому підсумку в березні 2009 року та листопаді 2008 року вони були визнані винними за звинуваченнями в нападі. Вони були засуджені до від двох до трьох років позбавлення волі кожного. Пан Ayvazyan також був визнаний винним за іншим новим обвинуваченням, пред’явленим в червні 2008 року, за незаконне володіння телескопічною палицею, виявленою у нього під час арешту.

Вони подали апеляцію стверджуючи, зокрема, що висновки судів були засновані виключно на свідченнях співробітників поліції, а також те, що справжньою причиною для переслідування їх в судовому порядку та засудження було покарання за їх політичні погляди та активну підтримку руху протесту. Їх апеляції були відхилені як необґрунтовані, проте їх обох звільнили в червні 2009 року за амністією.

Заявники стверджували, зокрема, відповідно до статті 11 (свобода зібрань та об’єднань), що метою їх переслідування в судовому порядку та засудження було перешкоджання участі в демонстраціях та покарання за політичні думки.

Вони також подали різні скарги відповідно до статті 5§ 1, 3 та 4 (право на свободу та безпеку).

Пан Jhangiryan стверджував, що його арешт був незаконним і не був заснований на обґрунтованих підозрах, в той час як пан Ayvazyan скаржився на те, що його тримання  під вартою з 15 до 22 липня 2018 без рішення суду було незаконним і суди відмовилися розглядати одну з його апеляцій на тримання під вартою. Вони обидва стверджували, що суди не обґрунтували належним чином продовження їх тримання під вартою.

Вони також скаржились відповідно до статті 6 (право на справедливий судовий розгляд) на несправедливість кримінальних справ проти них: пан Jhangiryan стверджував, що суддя першої інстанції, який розглядав його справу, не був неупередженим, оскільки його син був членом слідчої групи, яка займалася з основною кримінальною справою, що стосується руху протесту; і пан Ayvazyan скаржився на те, що його засудження за напад був заснований на заявах співробітників поліції без надання йому можливості допитати деяких із цих співробітників або викликати свідків на його захист.

Порушення статті 5§1 в обох справах.

Порушення статті 5§1 (с) в справі пана Jhangiryan.

Порушення статті 5§3 в обох справах.

Порушення статті 5§4 в справі пана Ayvazyan.

Порушення статті 6§1 в обох справах.

Порушення статті 11 в обох справах.

Справедлива сатисфакція:  14 000 євро (EUR) кожному заявникові відшкодування моральної шкоди та 2 000 євро вартості і витрат.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту