Справа «Жданов та інші проти Росії» (прес-реліз)

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової.

ECHR: Ukrainian Aspect

автор

30 Липня 2019
|
70
|

Реліз мовою оригіналу можна завантажити за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ 267 (2019)
16.07.2019

Відмова зареєструвати три організації ЛГБТ була необґрунтованою та дискримінаційною

Справа Zhdanov та інші проти Росії (заява № 12200/08, 35949/11 і 58282/12) стосувалася відмови органів влади зареєструвати організації, створені для просування та захисту прав лесбійок, геїв, бісексуалів і транссексуалів (ЛГБТ) в Росії.

У сьогоднішньому рішенні 1 Палати у справі Європейський суд з прав людини більшістю голосів вирішив оголосити неприйнятними скарги, подані одним із заявників, а саме добре відомим ЛГБТ-активістом Миколою Алексеєвим, як зловживання правом на подачу скарги через його образливі та погрозливі заяви про Суд та його судді в своїх аккаунтах в соціальних мережах.

Стосовно решти заявників Суд одноголосно встановив порушення статті 6 § 1 (доступ до суду) Європейської конвенції з прав людини в заяві №. 58282/12; порушення статті 11 (свобода асоціації) у всіх заявах; і порушення статті 14 (заборона дискримінації) разом зі статтею 11 у всіх заявах.

Суд виявив, зокрема, що вирішальною підставою для відмови у реєстрації організацій-заявників було те, що вони просували права ЛГБТ. Ця підстава не могла бути розумно або об’єктивно обґрунтованою і, крім того, вона складала дискримінацію на підставі сексуальної орієнтації.

Основні факти

Заявниками є чотири громадяни Росії, Aleksandr Zhdanov, Nikolay Alekseyev, Kirill Nepomnyashchiy та Aleksandr Naumchik, які народилися в 1980, 1977, 1981 і 1982 році, відповідно, та три російські організації: Регіональне громадське об’єднання Rainbow House, засноване в м. Тюмень; Автономна неприбуткова організація Movement for Marriage Equality, заснована в Москві; і Регіональний громадський спортивний рух Sochi Pride House, заснований в Краснодарі (всі в Росії). Окремі заявники є засновниками або головами цих організацій. Перші дві організації зосереджують свою увагу на захисті прав ЛГБТ, а Sochi Pride House був створений для розвитку спорту ЛГБТ та боротьби з гомофобією.

Протягом періоду з 2006 до 2011 року всі організації-заявники подали заяву про реєстрацію. Проте органи реєстрації та національні суди згодом відхилили їх запити через формальні порушення у їх заявах і тому, що їх метою було просування прав ЛГБТ. Вони виявили, зокрема, що цілі організацій могли  «знищити моральні цінності суспільства», призвести до зменшення чисельності населення, втручання в права більшості громадян Росії, які вважали будь-який прояв одностатевих стосунків образливим, а також могли викликати соціальну або релігійну ворожнечу.

Об’єднання Rainbow House подало свою першу заяву про реєстрацію в 2006 році, яка була відхилена органами влади на підставах, пов’язаних з його цілями, та з недотриманням правил оренди та сплати реєстраційного збору.

Об’єднання подало заяву в 2007 році виправивши технічні помилки, але йому повідомили, що воно не скріпило скобками форму заяви і допустило друкарську помилку. Під час судового перегляду суди не покладалися на наступні процесуальні порушення дійшовши висновку про існування ознак «екстремізму» в статуті компанії.

Movement for Marriage Equality та Sochi Pride House також дорікали за процедурні помилки в їх заявах, таких як використання іноземних слів у своїх назвах. Проте суди підтримали відмовауорганів влади зареєструвати Movement for Marriage Equality у 2010 році, по суті, на підставі того, що сприяння легалізації одностатевих шлюбів було несумісним з «встановленою мораллю», державною політикою та національним законодавством, у той час як вони відхилили апеляцію Sochi Pride House проти рішення суду першої інстанції в його справі в 2012 році як подану невчасно.

Скарги, процедура та склад Суду       

Посилаючись на статтю 11 (свобода зібрань та об’єднань) та статтю 14 (заборона дискримінації ) заявники стверджували, що відмова зареєструвати організації-заявники порушила їх свободу об’єднань і була дискримінаційною.

Заявники у заяві №. 58282/12, серед яких також був Sochi Pride House, також скаржився на відмову розглянути їх скаргу по суті, в порушення статті 6 § 1 (доступ до суду).

Заява була подана до Європейського суду з прав людини 3 березня 2008 року.

Рішення було прийняте Палатою з семи суддів в наступному складі:

Georgios A. Serghides (Кіпр), Голова,

Branko Lubarda (Сербія),

Helen Keller (Швейцарія),

Dmitry Dedov (Росія),

Pere Pastor Vilanova (Андорра),

Alena Poláčková (Словаччина),

María Elósegui (Іспанія),

а також Fatoş Aracı, заступник секретаря Секції.

Рішення Суду

Суд зазначив, що пан Алексеєв опублікував заяви про Європейський суд та його суддів в аккаунтах соціальних мереж, Instagram і VKontakte, які були злісно і особисто образливими і погрозливими. Зокрема, після винесення рішення в іншій його справі в 2018 році він опублікував фотокартки суддів із написом «алкоголік», «наркоман», «корупціонер» і «європейські ублюдки і виродки». Він також висловив бажання, щоб вони «якнайшвидше померли як собаки», а також те, що «прийшов час підпалити Європейський суд з прав людини». Ці заяви явно перевищували межі нормальної, цивільної та легітимної критики.

Незважаючи на те, що Суд надіслав попереджувальний лист, в якому були конкретно зазначені ці заяви та ризик зловживання правом на подання заяви, пан Алексеєв не відкликав свої заяви. Дійсно, з того часу він опублікував заяви, в яких він називав суддів Суду «європейськими корумпованими шахраями» і «гомофобами».

Суд вважав, що ці заяви, зроблені після попередження Суду, були пов’язані з цими заявами.

Суд вважав, що поведінка пана Алексеєва складала неповагу до самої установи, до якої він подав заяву для захисту своїх прав. З цього витікає, що його скарги повинні бути оголошені неприйнятними як зловживання правом на подання індивідуальної заяви. Проте цей висновок не перешкоджав Суду розглядати скарги, подані іншими заявниками.

Стаття 6 (доступ до суду)

Sochi Pride House та його засновники дотримувалися норм національного законодавства для подання апеляції проти рішення суду першої інстанції у його справі, тобто протягом одного місяця з дати винесення такого рішення в його остаточній формі. Проте національні суди відхилили їх апеляцію як подану несвоєчасно без будь-якого пояснення, як вони розрахували дату початку крайнього строку або дату, коли, як вони вважали, заявники подали їх апеляцію.

Як наслідок, їх апеляція не була розглянута по суті порушуючи саму сутність їх права на ефективний доступ до суду в порушення статті 6§1.

Стаття 11 (свобода об’єднання)

Суд виявив, що рішення російських судів про відмову в реєстрації втручалися в свободу об’єднання організацій-заявників та їх засновників або керівників, окремих заявників. Зокрема, наслідком рішень стала відсутність можливості створити Movement of Marriage Equality, неприбуткову організацію, тому, що згідно з законодавством Росії, неприбуткові організації не могли існувати без державної реєстрації. Rainbow House та Sochi Pride House, які були громадськими об’єднаннями, могли існувати без реєстрації, але не могли отримати статус юридичної особи та права, пов’язані з ним.

Таке втручання мало основу в національному законодавстві, а саме в Законі про неприбуткові організації та Законі про громадські об’єднання.

На відміну від уряду Суд не був переконаний в тому, що відмова зареєструвати організації переслідувала законні цілі захисту моралі, національної безпеки та громадської безпеки, а також прав і свободи інших осіб. Єдиною законною метою, висунутою органами влади для втручання, яку Суд вважав доречною за цих обставин, було запобігання ненависті та ворожнечі, які могли призвести до заворушень. Зокрема, органи влади вважали, що більшість росіян не схвалювали гомосексуалізм і тому заявники могли стати жертвами агресії.

Проте  Суд вважав, що службовими обов’язками органів влади за таких обставин не було лише усунення причини напруженості, але забезпечення того, щоб конкуруючі групи були терпимими один одного.

Крім того, їх обов’язок вживати розумні і належні заходи для того, щоб надати можливість організаціям, таким як заявники, здійснювати свою діяльність без страху фізичного насильства. Не існувало доказів того, що органи влади вжили будь-які такі заходи. Натомість вони лише вирішили уникнути ризик заворушень шляхом обмеження свободи об’єднання заявників. Суд не міг визнати, що відмова зареєструвати організації-заявники була «необхідною в демократичному суспільстві » і тому мало місце порушення статті 11.

Стаття 14 (заборона дискримінації)

Раніше Суд наголошував на тому, що відмінності, засновані виключно на сексуальній орієнтації, були неприйнятними відповідно до Європейської конвенції.

З рішень судів Росії стало очевидним, що вирішальною підставою для відмови у реєстрації всіх трьох організацій-заявників було те, що вони просували права ЛГБТ. Було неважливо, що органи влади посилалися на інші підстави, а саме порушення в їх реєстраційних документах.

Дійсно, Суд не був переконаний в тому, що заявники могли повторно подати заяви про реєстрацію після виправлення технічних порушень в їх документах. Зокрема, незважаючи на те, що Rainbow house виправив помилки в першій заяві і повторно подав заяву про реєстрацію, орган реєстрації виявив нові порушення.

З урахуванням того, що мета організацій-заявників просування прав ЛГБТ була вирішальним фактором для відмови в реєстрації, Суд виявив, що вони зазнали різниці в ставленні на підставі сексуальної орієнтації в порушенні статті 14 разом зі статтею 11.

Стаття 41 (справедлива сатисфакція)

Суд одноголосно постановив, що виявлення порушення складало достатньо справедливу сатисфакцію моральної шкоди, завданої Rainbow House.

Крім того Суд чотирма голосами проти трьох постановив, що Росія повинна виплатити: пану Zhdanov 10 000 євро (EUR) і пану Nepomnyashchiy та пану Naumchik 13 000 євро кожному – відшкодування моральної шкоди; і, заявникам в заявці № 12200/08 – 6 500 євро спільно – відшкодування видатків і витрати.

Наприкінці, чотирма голосами проти трьох він відхилив решту вимог заявників щодо справедливої сатисфакції.

Окрема думка

Судді Keller, Serghides та Elósegui висловили спільну особливу частково негативну думку, яка додана до рішення.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту