Справа «Зевник та інші проти Словенії»

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової.

ECHR: Ukrainian Aspect

автор

21 Грудня 2019
|
321
|

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ, 425, (2019)
05.12.2019

Суд відхиляє скарги на відхилення органами влади Словенії двох виборчих списків через відсутність кандидатів жіночої статі

Справа Zevnik та інші проти Словенії (заява № 54893/18) стосувалася відхилення органами влади списків, поданих коаліційною партією на вибори у 2018 році через відсутність у списках кандидатів жіночої статі.

У сьогоднішньому рішенні у справі Європейський суд з прав людини одноголосно оголосив заяву неприйнятною. Рішення остаточне.

Суд виявив, зокрема, що правила щодо гендерного представництва для партійних списків, на яких було засноване відхилення, та покарання за недотримання правил, були чіткими, а також те, що коаліції повинно було бути відомо про них. Такі квоти також допомагали забезпечити демократичну легітимність і були сумісні з Європейською конвенцією з прав людини.

Основні факти

Заявниками є три громадяни Словенії, Metka Zevnik, 1946 р. н., Aleš Primc, 1973 р.н., і Franc Kangler, 1965 р.н., а також дві політичні партії, Lista Franca Kanglerja – Nova ljudska stranka (Нова народна партія Канглераy) та Glas za otroke in družine (Голос дітей і сімей).

Четвертий та п’ятий заявники, політичні партії, в 2018 році створили коаліцію для проведення дострокових виборів в парламент, які відбулися в червні того ж року. Коаліція подала списки кандидатів у всі вісім округів Словенії .

У травні 2018 року виборчі комісії першого та шостого округів відхилили списки коаліції, до яких увійшли перший та другий заявники, оскільки вони не досягли необхідного рівня 35% гендерного представництва, в цій справі – стосовно жінок, як частки загальної фактичної кількості кандидатів у кожному списку.

Представники відхилених списків подали апеляцію до Верховного Суду: вони стверджували, що кількість жінок в обох списках перевищувала 35% загальної кількості кандидатів, оскільки ті самі кандидати жіночої статі висували б свої кандидатури в більшості виборчих дільниць у відповідних округах. Крім того, виборчі комісії повинні були надати партії час для вирішення проблеми.

Верховний Суд відхилив їх апеляції. Окрім всього іншого він постановив, що вимога гендерних квот у законі була чіткою і  важливим була кількість фактичних кандидатів, а не той факт, що одна і та ж особа буде виставляти свою кандидатуру в декількох округах.

Представники відхилених списків подали апеляцію до Конституційного суду, який семи голосами проти двох проголосував проти розгляду справи. Він встановив, що виборчі списки повинні бути подані своєчасно та відповідати законодавству, що було чітко визначено в вимогах квот.

Скарги, процедура та склад Суду

Заява була подана до Європейського суду з прав людини 16 листопада 2018 року. Заявники скаржилися на те, що відхилення списків кандидатів порушило статтю 3 Протоколу № 1 (право на вільні вибори) Європейської конвенції. Відповідно до того ж положення та статті 10 (свобода вираження поглядів) вони скаржилися на те, що їм було відмовлено в безкоштовному ефірному часі та в доступі до радіо- та теледебатів. Крім того вони скаржилися на відсутність відкритого слухання в Верховному суді посилаючись на статтю 6§1 (право на справедливий судовий розгляд).

Рішення було прийняте Комітетом з трьох суддів в наступному складі:

Julia Laffranque (Естонія), Голова,

Ivana Jelić (Чорногорія),

Arnfinn Bårdsen (Норвегія),

а також  Hasan Bakırcı, заступник секретаря Секції.

Рішення Суду

Стаття 3 Протоколу №1

Суд зазначив, що відхилення списків у двох округах могло вплинути на результат коаліції на національному рівні, і, таким чином, на шанси третього заявника бути обраними, оскільки він був в списку, який був прийнятий. Таким чином, відхилення двох списків втручалося в пасивні виборчі права, гарантовані Конвенцією.

Заявники стверджували, що законодавство про гендерне представництво було незрозумілим та неоднозначним, але Суд зазначив, що два найвищі національні суди Словенії, посилаючись на дослівне тлумачення Закону про вибори та власне прецедент не право постановили, що положення та покарання за їх недотримання були чіткими і передбачуваними.

Суд погодився, що положення про гендерні вимоги дійсно були достатньо чітко визначені в національному законодавстві, а також те, що заявники мали можливість передбачити, що результатом їх може стати відхилення їх списків кандидатів.

Зазначаючи, що просування гендерної рівності було головною метою серед держав Ради Європи Суд також постановив, що втручання, про яке йде мова, переслідувало законну мету зміцнення демократичної легітимності шляхом забезпечення кращого балансу жінок та чоловіків в процесі прийняття політичних рішень.

Наприкінці Суд розглянув питання, чи відхилення списків було пропорційним  переслідуваній законній меті. Керівництво можливо знайти в документах Ради Європи, які не лише дозволяли, але й заохочували до прийняття гендерних квот у виборчих системах з суворими покараннями за їх недотримання. Суд також надав значення думці Конституційного Суду стосовно того, що політичні партії мали сильний стимул в дотриманні правил  гендерного представництва, якщо їм заздалегідь було відомо, що вони можуть бути не допущені до виборів за  їх недотримання.

Національні суди також врахували причини недотримання з наслідком встановлення балансу між правом виставляти свою кандидатуру на виборах і необхідністю забезпечення дотримання правил гендерної квоти залежно від того, чи список був складений ретельно, а також від того, чи організація, яка його склала, свідомо порушила гендерне правило.

У справі заявників суди встановили, що коаліція не діяла з належною ретельністю та лише вона була винною в недотриманні правил.

Також суди не могли самостійно виключати кандидатів чоловічої статі зі списків або надавати заявникам більше часу для виправлення недоліків. Верховний Суд та Конституційний суд виявили, що для вирішення цього питання було потрібно ще раз виконати необхідні виборчі завдання. Проте початкові списки були надані лише за один день до закінчення строку, що означало, що необхідні зміни повинні були бути внесені після цієї дати.

Тому Суд визнав, що рішення про заборону виправлень було засноване на законному занепокоєнні законодавчого органу щодо забезпечення своєчасного завершення виборчого процесу та дотримання принципу рівного виборчого права.

З урахуванням своїх міркувань у справі та широку свободу дій («межі розсуду»), надану державам під час організації та управління виборчою системою, Суд виявив, що відхилення списків кандидатів було неможливо вважати непропорційним. Таким чином, скарга заявників була явно необґрунтованою і повинна була бути відхилена.

Стаття 10 та Стаття 3 Протоколу №1

Суд зазначив, що заявники також скаржилися відповідно до статті 3 Протоколу № 1 на відмову телевізійної компанії RTV Словенія надати коаліції безкоштовний ефірний час на національному рівні, оскільки вона не мала виборчих списків у всіх округах.

Суд зазначив , що рішення телевізійної компанії було засноване на законодавстві і правилах , яких вона дотримувалася, які надавали ефірний час без розрізнення політичних сил, коли вони мали списки кандидатів у всіх восьми округах, а це означало, що він був наданий тим, хто намагався  охопити електорат в цілому, а не лише виборчий округ, в якому вони мали свій список. Крім того, заявники не стверджували, що вони не мали можливості отримати доступ до оплаченого ефірного часу, що заважало їм проводити агітацію, коли їх списки були прийняті, або перешкоджало використанню інших доступних методів проведення передвиборної кампанії.

Суд вважав, що захід, який критикували заявники, був заснований на розумному обґрунтуванні, і він не знайшов жодних виняткових обставин для іншого висновку. Таким чином, скарга була явно необґрунтована і повинна була бути відхилена.

Він дійшов такого ж висновку щодо майже ідентичної скарги заявників відповідно до статті 10.

Стаття 6

Суд повторив, що це положення не застосовується до провадження щодо виборчих спорів, а скарга заявників відповідно до цієї статті повинна бути відхилена як неприйнятна.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту