Справа «Y проти Болгарії»

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової.

Avatar
ECHR: Ukrainian Aspect

автор

17 Березня 2020
|
946
|

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ, 069, (2020)
20.02.2020

Y проти Болгарії (№ 41990/18)

Заявник, пані Y, є громадянкою Болгарії, яка народилася в 1964 році та проживає в Хасково (Болгарія).

Справа стосується зусиль органів влади щодо розслідування тверджень заявника про зґвалтування та, зокрема, того, чи слідували вони очевидному напрямку розслідування, який виявили докази тесту ДНК.

Пані Y стверджує, що її зґвалтували на околицях м. Софія 10 липня 2013 року під час поїздки для зустрічі з другом.

Вона викликала поліцію і відразу було розпочате розслідування. Поліція зібрала фізичні докази як з місця зґвалтування, так і з заявника (одяг та тампони). Вона швидко пройшла медичне обстеження, яке підтвердило вагінальне проникнення без згоди.

Наступного ранку був проведений офіційний допит та вона описала свого передбачуваного нападника, що дозволило поліції ідентифікувати потенційного підозрюваного, пана Х, чоловіка, який мешкав у помешканні, розташованому за сто метрів від місця зґвалтування. Потім вона впізнала його на процедурі пізнання. Проте пан X. заперечував, що він був нападником стверджуючи, що він в момент нападу був вдома в помешканні.

Через п’ять місяців результати ДНК-тестів вказали другого потенційного підозрюваного, пана Z, робітника-будівельника, який також проживав поблизу місця зґвалтування. Слідчий допитав пана Z, який заперечував будь-який сексуальний контакт із заявником.

Органи прокуратури вирішили призупинити розслідування в 2016 році, а потім знову в 2018 році встановивши, що хоча заяви заявника про зґвалтування були достовірними, було неможливо визначити нападника або встановити з будь-яким рівнем впевненості, що був скоєний злочин. Вони поставили під сумнів, зокрема, ідентифікацію нею пана Х, оскільки в неї були проблеми з зором, і виявили, що, в будь-якому випадку він мав алібі, яке підтвердив його партнер, друг та доглядач за помешканням. Також не було жодних фізичних доказів, які поміщали його на місце зґвалтування. З іншого боку, на спідній білизні заявника були виявлені сліди ДНК, які належали пану Z, але це не були достатні докази, які могли б вказувати на його причетність, оскільки заявник не назвала його нападником.

В 2019 році заявник вимагав судового перегляду рішення про призупинення розслідування, але безуспішно.

Заявник скаржилася на затягування розслідування зґвалтування з липня 2013 року без встановлення особи або притягнення до відповідальності її нападника органами влади. Суд розглядав цю справу відповідно до статті 3 (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження) та статті 8 (право на повагу до приватного життя).

Порушення статті 3

Порушення статті 8

Справедлива сатисфакція: 7 000 євро (відшкодування моральної шкоди)

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту