Справа «Ходжич проти Хорватії (прес-реліз)

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової.

ECHR: Ukrainian Aspect

автор

9 Квітня 2019
|
227
|

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ 118 (2019)
04.04.2019

Розміщення в психіатричній лікарні порушило принцип рівності сторін

У сьогоднішньому рішенні1 Палати в справі Hodžić проти Хорватії (заява №. 28932/14) Європейський суд з прав людини одноголосно постановив, що мало місце порушення статті 6 § 1 (право на справедливий судовий розгляд) Європейської конвенції з прав людини в її кримінальному аспекті у зв’язку з провадженням у кримінальних судах, а також порушення статті 6§1 в її цивільному аспекті у зв’язку з провадженням для розміщення заявника в психіатричній лікарні.

Справа стосувалася провадження щодо ув’язнення заявника в психіатричній лікарні. Суд виявив, зокрема, що без отримання іншого звіту експертів, розгляду заперечень пана Hodžić або надання йому можливості самостійно допитати «експерта», його можливість оскаржити висновки експертного звіту, замовленого обвинуваченням, була суттєво ускладнена.

Він також зазначив, що в наступному провадженні щодо розміщення пана Hodžić в психіатричній лікарні він не мав можливості додати будь-які докази на його користь оскаржуючи необхідність і підстави для його розміщення там.

Основні факти

Заявник, Шемсо Ходжич (Šemso Hodžić), який має подвійне громадянство Боснії та Герцеговини і Хорватії, народився в 1952 році.

У травні 2012 року пана Hodžić заарештували і взяли під варту у зв’язку з підозрою в двох погрозах по телефону двом особам. Під час розслідування, проведеного відповідною державною прокуратурою, експерт в сфері психіатрії,  E.S., надала свій звіт про психічне здоров’я заявника, в якому було зазначено, що він страждав від параноїдальної шизофренії. Вона виявила, що він складав небезпеку для інших, яка складала підставу для його розміщення в психіатричній установі.

У серпні 2012 року E.S. повинна була скласти доповнення до свого звіту, яке повинне було містити більше медичної документації щодо попереднього психіатричного лікування пана Hodžić. Вона отримала медичну картку лікаря загальної практики, але не мала можливості зв’язатися з його психіатром, V.G. Вона підтвердила свою попередню думку на основі нових записів.

Тим часом пан Hodžić був звільнений з досудового ув’язнення, оскільки максимальний термін вже закінчився. Під час слухання у міському кримінальному суді м. Загреб у грудні 2012 року він вимагав, щоб V.G.,  його лікар загальної практики та інші свідки також були заслухані, оскільки вони могли надати свідчення про його психічний стан. Під час провадження пан Hodžić також надав два медичні звіти, складені V.G., в яких було зазначено, що він не страждав від параноїдальної шизофренії.

Проте у січні 2013 року суд вирішив, що його необхідно розмістити в психіатричній лікарні на шість місяців, оскільки він скоїв злочин серйозних погроз  не маючи розумових здібностей. Він виявив, що медичні звіти, складені V.G, були ненадійними, оскільки вони суперечили висновкам експерта-свідка, E.S., і були підготовлені приватним платним лікарем.

Апеляція пана Hodžić та конституційна скарга були відхилені.

Після того, як рішення суду м. Загреб стало остаточним, пан Hodžić поїхав в Сараєво в Боснії і Герцеговині, де його оглянули два експерти з судової психіатрії та психолог. Вони виявили, що у нього були різні психічні розлади, але не параноїдальна шизофренія. У жовтні 2013 року суддя окружного суду м. Загреб наказав відправити його в психіатричну лікарню. Він подав апеляцію посилаючись на новий звіт експерта, проте суд відхилив його апеляцію, оскільки його докази не викликали сумнівів щодо необхідності його розміщення в психіатричній лікарні, виявленої муніципальним кримінальним судом.

Пан Hodžić все ще перебуває на волі, оскільки національним органам влади не вдалося встановити його точне місцезнаходження.

Скарги, процедура та склад Суду

Посилаючись на статтю 6 §1 (право на справедливий судовий розгляд) та статтю 5 § 1 (e) і 4 (право на свободу та безпеку/ право на законність затримання та прийняття рішення судом без зволікань) заявник скаржився на відсутність справедливості в провадженні, наслідком якого став наказ про його розміщення в психіатричній лікарні.

Заява була подана до Європейського суду з прав людини 8 квітня 2014 року.

Рішення було прийняте Палатою з семи суддів в наступному складі:

Linos-Alexandre Sicilianos (Греція), Голова,

Ksenija Turković (Хорватія),

Aleš Pejchal (Чеська Республіка),

Krzysztof Wojtyczek (Польща),

Armen Harutyunyan (Вірменія),

Tim Eicke (Сполучене Королівство),

Jovan Ilievski (Північна Македонія),

а також Abel Campos, Секретар Секції.

Рішення Суду

Стаття 6 § 1 (кримінальний аспект)

Щодо кримінального провадження, Суд зазначив, що національні суди не сприймаючи критично прийняли наведені підстави для нездатності E.S. зв’язатися з V.G. без розгляду надійності її тверджень. Крім того, два письмові звіти V.G. були відхилені судами як неточні, оскільки вони суперечили висновкам E.S. і були складені приватним лікарем.

Суд повторив, що форми, у яких захист може звертатися за допомогою експертів, можуть відрізнятися. Проте він виявив, що безумовно покладаючись на свідчення експерта E.S. і відхиляючи докази захисту національні суди створили несправедливе несприятливе становище для пана Hodžić. У сфері, настільки ж складній як і психічний стан людини і передбачення того, наскільки небезпечним може бути ця людина, було важко оскаржити звіт без допомоги іншого експерта. Розміщення захисту у такому несприятливому становищі порівняно з обвинуваченням не може узгоджуватися з принципом рівності сторін під час судового розгляду.

Відповідно, мало місце порушення кримінального аспекту статті 6 § 1.

Стаття 6 § 1 (цивільний аспект)

Щодо провадження про розміщення пана Hodžić в психіатричній лікарні, Суд повторив, що захід, який викликає позбавлення свободи, повинен бути визначений на основі достатньо нещодавньої медичної експертизи. Він також наголосив, що на питання стосовно того, чи була така експертиза достатньою нещодавньою, неможливо відповісти в статичний спосіб.

Суд зазначив, що на етапі розміщення в психіатричній лікарні він не міг надати жодного доказу на його користь для оскарження необхідності його розміщення в лікарні незважаючи на той факт, що після складання звіту E.S. минуло більш ніж 13 місяців, а також на те, що V.G. та група психіатрів з Сараєво мали сумніви в її висновках.

Крім того, окружний суд м. Загреб не розглянув той факт, що після звільнення пана Hodžić з досудового ув’язнення не існувало жодних вказівок на те, що він брав участь у будь-якому інциденті, внаслідок якого він складав загрозу для себе або інших осіб.

Суд виявив, що застосування загального обмеження здатності заявника надати будь-які докази на цьому етапі провадження, навіть після того, як минула значна кількість часу після початкового наказу про розміщення в психіатричній лікарні, не може узгоджуватися з вимогами справедливого судового розгляду і обов’язком судів провести належний розгляд тверджень, аргументів та доказів сторін.

Відповідно, мало місце порушення статті 6§1 Конвенції.

Справедлива сатисфакція (стаття 41)

Суд постановив, що Хорватія повинна виплатити заявникові 4000 євро (EUR) відшкодування моральної шкоди та  3732,43 євро відшкодування видатків та витрат.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту