Справа «Ханджийський проти Болгарії»

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та доцента кафедри кримінального права і правосуддя Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка С. Дем’янчука Олени Дроздової.

Avatar
ECHR: Ukrainian Aspect

автор

30 Квітня 2021
|
86
|

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ, 113, (2021)
06. 04.2021

Штраф під час протесту Санта-Клаус біля статуї Благоєву був порушенням

У сьогоднішньому рішенні Палати в справі Handzhiyski проти Болгарії (заява № 10783/14) Європейський суд з прав людини шістьма голосами проти одного встановив порушення статті 10 (свобода вираження поглядів) Європейської Конвенції з прав людини.

Справа стосувалася надягання заявником шапки Санта-Клауса та мішка на пам’ятник Димитру Благоєву на головній площі Благоєвграда на Різдво як форми політичного протесту. Він був визнаний винним та був накладений штраф за дрібне хуліганство.

Суд встановив, зокрема, що заявник брав участь у протестах і навіть сатирі, а також не пошкодив статую. Хоча, це могло образити людей, цього факту було недостатньо для обґрунтування втручання у його свободу вираження поглядів.

Основні факти

Заявник, Калоян Томов Ханджийський (Kaloyan Tomov Handzhiyski), є громадянином Болгарії, який народився в 1971 році і мешкає в м. Благоєвград (Болгарія). Він місцевий політик.

14 червня 2013 року в Болгарії почалися демонстрації проти нового тогочасного уряду. На той час заявник був головою місцевої організації «Демократи за сильну Болгарію» (Демократи за силна България ), політичної партії, яка не мала місць у парламенті і яка підтримувала антиурядові протести.

У перші години 25 грудня 2013 року статуя Димитра Благоєва – на честь якого було назване місто Благоєвград  і статуя якого була дещо суперечливою – на центральній площі Благоєвграда була пофарбована у червоно-білий колір для того, щоб нагадувати Санта-Клауса. Знизу були написані слова «Дід Мороз» (Дядо Мраз ).

Пізніше того Різдва заявник пішов до пам’ятника, біля якого була група людей на той час, і надягнув на голову шапку Діда Мороза, а біля ніг поклав червоний мішок. До мішка було прикріплене слово «відставка». Заявник був заарештований через чотири години та перед звільненням звинувачений в дрібному хуліганстві.

30 грудня 2013 року він постав перед судом. На захист він посилався на своє конституційне право на протест. Він був визнаний винним та був накладений штраф в розмірі 100 болгарських левів (близько 51 євро). Суд звернув  увагу на обмеження свободи вираження поглядів встановивши, що заявник перевищив межі політичного жарту до хуліганства.

Рішення було підтверджене по апеляції. Заявник сплатив штраф 20 січня 2014 року. 

Скарги, процедура та склад Суду

Посилаючись на статтю 10 заявник скаржився на те, що втручання в його право на свободу вираження поглядів не було необхідним в демократичному суспільстві.

Заява була подана до Європейського суду з прав людини 28 січня 2014 року.

Рішення було прийняте Палатою з семи суддів в наступному складі:

Tim Eicke (Сполучене Королівство), Голова

Yonko Grozev (Болгарія)

Faris Vehabović (Боснія і Герцеговина),

Iulia Antoanella Motoc (Румунія),

Armen Harutyunyan (Вірменія),

Gabriele Kucsko-Stadlmayer (Австрія),

Ana Maria Guerra Martins (Португалія),

а також Andrea Tamietti, секретар Секції.

Рішення Суду

Суд вважав, що в контексті дії заявника можуть розглядатися як «вираження поглядів» в значенні Конвенції. Таким чином, засудження та штраф заявника складали втручання в свободу вираження поглядів. Загалом, втручання було покликане захищати права інших осіб – перехожих, яких це могло образити. Проте Суд зазначив, що в діях заявника не було ризику для громадської безпеки.

Суд вказав, що дії заявника можуть розглядатися як сатиричний та політичний протест.

Вважаючи, що такі заходи, в тому числі пропорційні санкції, покликані стримувати дії, які можуть зруйнувати пам’ятники або пошкодити їх зовнішній вигляд, можливо розглядати як «необхідні в демократичному суспільстві», Суд зазначив, що заявник не діяв жорстоко та не завдав шкоди пам’ятнику. Також не було доказів того, що він був відповідальним за фарбування статуї.

Оцінювання того, чи  запровадження санкцій у зв’язку з такими діями  які, хоча і могли осквернити пам’ятник, не завдали йому шкоди – було «необхідним у демократичному суспільстві», було специфічнішим. Воно включало, серед іншого, точний характер дії, намір і повідомлення, яке вона намагалася передати, а також соціальне значення пам’ятника, цінності чи ідеї, які він символізував, та рівень шанування, яким він користувався у відповідної громади.

Суд визнав, що деяких осіб могли образити дії заявника біля статуї.

Проте, він повторив, що свобода вираження поглядів застосовується не лише до «інформації» або «ідей», які схвально сприймались або розцінювалися як необразливі або як питання байдужості, але також  до тих, хто образив, шокував або заважав державі чи будь-якому сектору населення.

Таким чином, на підставі викладених ним критеріїв Суд встановив, що втручання у право заявника на свободу вираження поглядів не було необхідним, що призвело до порушення статті 10 Конвенції.

Справедлива сатисфакція (Стаття 41)

Суд постановив, що Болгарія повинна виплатити заявникові 54,66 євро (EUR) відшкодування матеріальної шкоди, 2 000 відшкодування моральної шкоди та 2 762,76 євро відшкодування видатків і витрат.

Окрема думка

Суддя Vehabović висловив особливу негативну думку, яка додана до рішення.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту