Справа «Ваньо Тодоров проти Болгарії»

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та доцента кафедри кримінального права і правосуддя Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка С. Дем’янчука Олени Дроздової.

Avatar
ECHR: Ukrainian Aspect

автор

19 Серпня 2020
|
468
|

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ, 219, (2020)
21.07.2020

Vanyo Todorov проти Болгарії  (№ 31434/15)

Заявник, Ваньо Петков Тодоров (Vanyo Petkov Todorov), є громадянином Болгарії, який народився у 1956 році та мешкає в м. Софія.

Справа стосувалася його скарги на те, що він не міг отримати статус сторони в кримінальному провадженні у зв’язку з вбивством брата або отримати компенсацію за шкоду, яка, як він стверджував, була завдана йому особисто внаслідок смерті.

В січні 2014 року пан Todorov виявив тіло померлого брата на подвір’ї його будинку. Поліція негайно розпочала розслідування, під час якого свідки вказали, що вони бачили, як сусід жертви (G.V.) сперечався з ним і вдарив його палицею.

Під час розслідування пан Todorov скаржився на те, що певні факти не були достатньо прояснені, зокрема, зникнення деяких предметів з будинку брата, таких як мобільний телефон, телевізор і купони на знижку.

У липні 2014 року слідчий поліції рекомендувала притягти G.V. до судової відповідальності за вбивство і закрила розслідування. У відповідь на заперечення пана Todorov щодо відсутніх предметів вона пояснила, мобільний телефон жертви був знайдений в будинку третьої особи, яка стверджувала, що придбала його в незнайомої особи, а  інші предмети не були знайдені.

Через декілька днів пан Todorov  написав листа до прокуратури м. Софія, в якому він скаржився на те, що він не міг отримати статус сторони в кримінальному провадженні. Крім того, він попросив перекваліфікувати злочини як розбій із пограбування за обтяжуючих обставин з вбивством також стверджуючи, що розслідування було неповним.

В жовтні 2014 року прокуратура повідомила пана Todorov, що згідно з прецедентним правом Суду він не міг бути стороною в провадженні, а також те, що  лише спадкоємці, яким була завдана моральна шкода внаслідок правопорушення, могли отримати цей статус, а саме чоловік/дружина, батьки та діти жертви.

В грудні 2014 року під час першого слухання справи G.V. пан Todorov подав заяву про приєднання до провадження як сторона обвинувачення та цивільна сторона вимагаючи відшкодування збитків за предмети, які, як він стверджував, були викрадені з будинку брата. Суд, який встановив, що пан Todorov був єдиним спадкоємцем померлого, відхилив цей запит на основі прецедентного права Верховного Суду.

Згодом пан Todorov подав апеляцію. Проте апеляційний суд підтримав рішення обласного суду вказавши, що пан Todorov не мав права вимагати відшкодування моральної шкоди, оскільки прецедентне право Верховного Суду не надавало братам і сестрам такого права, а також відшкодування матеріальної шкоди, оскільки злочин пограбування не був прийнятий прокуратурою.

В січні 2015 року G.V.  був засуджений до 10 років позбавлення волі.

Покладаючись на статтю 2 (право на життя) Європейської Конвенції пан Todorov скаржився на те, що розслідування було недостатнім, а також на те, що національні суди відмовилися надати дозвіл на приєднання як сторони в кримінальному провадженні у зв’язку з вбивством брата стверджуючи, що йому таким чином перешкоджали брати участь в провадженні та вимагати відшкодування збитків за його втрату внаслідок смерті.

Порушення статті 2 (розслідування)

Справедлива сатисфакція: 12 000 євро (моральна шкода) та 3 200 євро (видатки і витрати).

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту