Справа «Тершана проти Албанії»

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та доцента кафедри кримінального права і правосуддя Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка С. Дем’янчука Олени Дроздової.

Avatar
ECHR: Ukrainian Aspect

автор

27 Серпня 2020
|
544
|

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ, 231, (2020)
04. 08.2020

Реакція органів влади на напад із застосуванням кислоти була неефективною

У сьогоднішньому рішенні Палати в справі Tërshana проти Албанії (заява № 48756/14) Європейський суд з прав людини одноголосно встановив відсутність порушення статті 2 (право на життя) Європейської Конвенції з прав людини та порушення статті 2 (розслідування) Конвенції.

Справа стосувалося нападу на заявницю в 2009 році із застосуванням кислоти. Вона підозрювала, що за нападом стоїть її колишній чоловік, якого вона звинувачувала в домашньому насильстві.

Суд виявив, зокрема, що держава не може бути відповідальною за напад. Якщо б їй було відомо про ризик для заявниці, її обов’язком було б вживання превентивних заходів. Проте в цій справі національні органи влади дізналися про насильницьку поведінку колишнього чоловіка заявниці лише після інциденту.

З іншого боку, під час розслідування нападу, який мав ознаки ґендерного насильства, і, отже, повинен був спонукати органи влади реагувати з особливою ретельністю, навіть не вдалося встановити речовину, яку кинули в неї. Крім того, розслідування було припинене в 2010 році без встановлення відповідальної особи та незважаючи на неодноразові запити заявниці не було надано жодної інформації про його прогрес. За цих обставин Суд не міг визнати, що реакція органів влади на напад із застосуванням кислоти була ефективною.

Основні факти

Заявниця, Дхурата Тершана (Dhurata Tërshana), є громадянкою Албанії 1984 року народження, яка проживає в м Тирана (Албанія).

29 липня 2009 року пані Tërshana йшла по вулиці в м Тирана з колегами, коли невідомий нападник облив її кислотою. Заявниця була доставлена в лікарню в критичному стані з опіками 25% обличчя та верхньої частини тіла. Незабаром після нападу вона поїхала в Італію для отримання спеціального лікування, протягом періоду з 2009 до 2012 року їй було зроблено щонайменше 14 операцій. Заявниця страждає від тривожності і психічних проблем, а також боїться повертатися в Албанію.

Органи прокуратури негайно розпочали розслідування за фактом нападу. Пані Tërshana надала свідчення вказавши, що вона не впізнала нападника, але підозрює, що напад був організований її колишнім чоловіком Е.А., який в минулому застосовував насильство до неї і погрожував вбити.

У квартирі Е.А. був проведений обшук і було вилучено декілька речей, в тому числі два ножі. Він був заарештований за виготовлення і незаконне зберігання зброї. Проте згодом окружний прокурор припинив кримінальне розслідування проти Е.А., оскільки було встановлено, що ножі були декоративними і тому не було скоєно кримінального злочину.

Крім того, були вжиті інші слідчі дії: зокрема, було проведено вивчення обставин  на місці скоєння злочину, допитані сім’ї заявниці і Е.А., були отримані і вивчені записи з камер відеоспостереження двох банків, розташованих поблизу місця нападу, отримано звіти судово-медичної експертизи, а також замовлені інші експертизи для визначення відбитків пальців з контейнера, який був використаний під час нападу на заявницю, і речовини, знайденої в ньому і на одязі заявниці.

Розслідування було призупинене в лютому 2010 року, коли не вдалося ні визначити речовину, використану під час нападу, ні встановити особу нападника. Пані Tërshana неодноразово подавала запити про хід розслідування, проте вони залишалися без відповіді. Останньою інформацією, доступною в цій справі,  є те, що справа розглядається поліцією.

У 2013 році суди припинили провадження проти держави у зв’язку з вимогою відшкодування збитків, оскільки ні пані Tërshana, ні її адвокат не з’явилися на слухання справи.

Скарги, процедура та склад Суду

Покладаючись на статтю 2 (право на життя) Європейської конвенції з прав людини пані Tërshana скаржилася на те, що органи влади Албанії не вжили заходів для захисту її від нападу і не провели швидке і ефективне розслідування для встановлення особи нападника і його покарання. Вона також покладалася на статтю 13 (право на ефективний засіб судового захисту) Конвенції разом зі статтею 2 для скарги на те, що вона не може оскаржити дії прокуратури і отримати компенсацію за напад ні від злочинця, ні від держави. І, наприкінці, відповідно до статті 14 (заборона дискримінації) Конвенції заявниця скаржилася, що органи влади пасивно поставилися до її справи, оскільки вона жінка.

Заява була подана до Європейського суду з прав людини 30 червня 2014 року.

Рішення було прийняте Палатою з семи суддів в наступному складі:

Robert Spano (Ісландія), Голова

Paul Lemmens (Бельгія),

Ledi Bianku (Албанія),

Valeriu Griţco (Республіка Молдова),

Jon Fridrik Kjølbro (Данія),

Stéphanie Mourou-Vikström (Монако),

Arnfinn Bårdsen (Норвегія),

а також Stanley Naismith, Секретар Секції.

Рішення Суду

Стаття 2

Суд зазначив, що згідно з Конвенцією обов’язок держави вживати превентивних заходів для захисту особи, життя якої знаходиться в небезпеці, не повинен накладати неможливий або непропорційний тягар на органи влади. Дійсно, Суд не міг уявити, як органи влади Албанії можуть бути відповідальними за нездатність не допустити напад на заявницю.

По-перше, він розглянув законодавчу базу в Албанії щодо злочинів проти життя та здоров’я на момент нападу і був переконаний, що вона була ефективною. Кримінальний кодекс, чинний на той час, передбачав ряд злочинів проти життя або здоров’я особи, які прокуратура повинна була розслідувати за власною ініціативою. Крім того, прокуратура відкрила кримінальне розслідування нападу на заявницю відповідно до таких положень кримінального права, а саме статті 88 КК, яка передбачала, що умисне нанесення серйозних ушкоджень, яке призвело до спотворення, карається терміном до 10 років ув’язнення.

По-друге, він встановив, що органам влади не могло бути відомо про реальний та безпосередній ризик для життя або фізичної недоторканності заявниці, оскільки до нападу вона жодного разу не повідомляла органи влади, що знаходиться в небезпеці. Вона вперше поскаржилася на насильство колишнього чоловіка над нею, коли зробила заяву окружному прокурору, тобто після обливання кислотою 29 липня 2009 року.

Тому не було порушення статті 2 Конвенції у зв’язку з позитивним обов’язком органів влади захищати життя та фізичну недоторканність заявниці.

Потім Суд повторив, що повинна існувати певна форма ефективного офіційного розслідування коли існують підстави вважати, що особа отримала небезпечні для життя ушкодження за підозрілих обставин. Таке розслідування повинне бути здатним виявити причину ушкодження та встановити відповідальних осіб з метою їх покарання.

Крім того, коли напад відбувся в загальній атмосфері поблажливості до відповідальних за насильство над жінками, що, як визнав Суд, відбувалося в Албанії у відповідний  час,  ще важливішим було те, щоб органи влади реагували з особливою уважністю та проводили ретельне розслідування.

Проте, хоча були вжиті декілька слідчих заходів, органи влади не змогли встановити речовину, використану для нападу на заявника. Не було отримано жодних хімічних або токсикологічних експертних звітів через відсутність необхідного спеціалізованого обладнання та питання компетентності. Суд не міг визнати, що настільки важливий захід для справи не був проведений з належною швидкістю виконання та рішучістю.

Такий стан справ у поєднанні з тим, що заявниці не було надано жодної інформації про хід розслідування незважаючи на неодноразові запити не може бути визначений як ефективна реакція органів влади на напад із застосуванням кислоти.

Таким чином, мало місце порушення процесуального аспекту статті 2

Інші статті

З огляду на вищезазначені висновки Суд постановив, що не було необхідно розглядати сутність скарг заявниці відповідно до статей 13 або 14.

Справедлива сатисфакція (Стаття 41)

Суд постановив, що Албанія повинна виплатити заявниці 12 000 євро (EUR) відшкодування моральної шкоди та 2 720  євро відшкодування видатків і витрат.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту