Справа «T.K. проти Литви» (прес-реліз)

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової.

Avatar
ECHR: Ukrainian Aspect

автор

26 Червня 2018
|
4 173
|

Справа стосувалася того, що окуляри заявника були вилучені в нього протягом декількох місяців протягом кримінального провадження проти нього, а також відсутності у нього можливості допитати головних свідків, зокрема, його колишнього партнера.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ 213 (2018)
12.06.2018

T.K. проти Литви (заява № 14000/12)

Відсутність справедливого судового розгляду, якщо не буди вжиті заходи для компенсації відсутності можливості перевірити надійність безпосередніх свідків

У сьогоднішньому рішенні Палати у справі T.K. проти Литви (заява № 14000/12) Європейський суд з прав людини одноголосно встановив порушення статті 3 (заборона катування і нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження) Європейської конвенції з прав людини. Суд також більшістю голосів встановив порушення статті 6 §1 та 3 (право на справедливий судовий розгляд та право на присутність та допит свідків) Європейської конвенції.

Справа стосувалася того, що окуляри заявника були вилучені в нього протягом декількох місяців протягом кримінального провадження проти нього, а також відсутності у нього можливості допитати головних свідків, зокрема, його колишнього партнера.

Суд встановив, що тривалість часу, протягом якого він залишався без окулярів, ставлення органів влади незважаючи на багаторазові прохання повернути їх, складало таке, що принижує гідність, поводження.

Суд також постановив, що той факт, що національні суди не змогли виявити місцезнаходження колишнього партнера, який підтримував певні зв’язки з органами державної влади, як свідка, не було достатнім для того, щоб задовольнити вимоги статті 6§3 (d). Для того, щоб забезпечити права на захист відповідно до цього положення суд повинен був з’ясувати, чи було це обмеження компенсоване. Оскільки цього не відбулося в цій справі, право заявника на справедливий судовий розгляд було порушене.

Основні факти

Заявник, пан Т.К., є громадянином Литви, який народився в 1971 році і зараз відбуває вирок до тюремного ув’язнення у м. Вільнюс (Литва).

Він мешкав з жінкою, В.К. Вони виховували двох хлопчиків, які народилися в 2002 і 2004 роках.

У листопаді 2012 року Обласний суд м. Каунас визнав його винним в сексуальних нападах та володінні порнографічного матеріалу з зображенням дитини. Він засудив його до одинадцяти років ув’язнення, оскільки суд був переконаний, що він сексуально ображав двох синів. Суди першої інстанції та апеляційні суди не дозволяли проводити перехресний допит хлопчиків, передбачуваних жертв, у зв’язку з побоюванням їх травмувати.

Заявник стверджував, що хлопці, досудові свідчення яких про сексуальні напади у 2009 році були ключовими доказами проти нього, були схильні до своєї матері. В.К., яка згодом переховувалася від органів влади. В кінцевому підсумку апеляційний суд постановив, що справа може бути вирішена без В.К., оскільки були вжиті всі можливі заходи для того, щоб виявити її місцезнаходження, і її свідчення не були важливими для справи. Суди також відмовилися задовольнити його запит викликати інших свідків, таких як психолог, який оглянув хлопчиків, які описали сексуальне насильство.

Апеляція заявника була відхилена Апеляційним судом і Верховний Суд відмовився розглянути його апеляцію з питань права.

Під час його арешту 23 листопада 2011 року окуляри заявника були вилучені. ЇХ не повертали йому до 20 квітня 2012 року.

Скарги, процедура і склад Суду

Він подав скаргу на те, що той факт, що його окуляри були вилучені під час його арешту, складав порушення статті 3 (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження).

Посилаючись на статтю 6§ 1 і 3 (d) (право на справедливий судовий розгляд та право на присутність та допит свідків) пан К. також скаржився, що він не мав справедливого судового розгляду, оскільки в нього не було можливості належним чином допитати деяких свідків.

Заява була подана до Європейського суду з прав людини 29 лютого 2012 року.

Рішення було прийняте Палатою з семи суддів у наступному складі:

Ганна Юдківська (Україна), Голова,

Вінсент А. Де Гаетано (Мальта),

Пауло Пінто де Альбукерке (Португалія),

Фаріс Вехабовіч (Боснія і Герцеговина),

Егідіус Куріс (Литва),

Жорж Раварані (Люксембург),

Пітер Пацолай (Угорщина)

а також Андреа Тамієтті, заступник Секретаря секції.

Рішення Суду

Стаття 3

Суд вважав, що запит К. про повернення його окулярів, які він зазначав у листі органам влади у листопаді 2011 року, гарантував їм відповідний позов , щойно вони звернули на це увагу. Пан К. був активним навіть повторюючи свій запит, але ніяких не було вжито жодних дій. Отже, Суд дійшов висновку, що оскаржене поводження необхідно було приписати органам влади, а не будь-якій затримці, викликаній заявником. Суд дійшов до висновку, що пан К. був зазнав принизливого поводження у зв’язку з рівнем страждання у справі, його тривалістю та відсутністю занепокоєння органів влади щодо його запитів про повернення окуляр.

Стаття 6§§ 1 і 3 (d)

Суд зазначив, що свідки повинні, як правило, надавати свідчення під час судового розгляду, а також повинні бути докладені всі обґрунтовані зусилля для забезпечення їх присутності.

Він вважав, що існували вагомі підстави для відхилення запиту пана К. щодо допиту під час судового розгляду двох хлопчиків, передбачуваних жертв, з метою їх захисту. Проте Суд виявив, що В.К. повинна була з’явитися в суді для проведення перехресного допиту, а також те, що органи влади повинні були бути більш винахідливими під час спроби знайти її.

Крім того, не існувало достатніх факторів для протистояння цьому недоліку, оскільки національний суд по суті відхилив усі інші запити пана К., такі як виклик експертів, які допитували дітей до судового розгляду або запит для отримання матеріалів кримінальної справи від 2010 року проти нього, в яких лише було виявлене незначне погіршення стану здоров’я для хлопчиків та В.К., а також те, що він намагався вплинути на неї для того, щоб вона змінила свої свідчення.

Суд визнав, що організація кримінального провадження у такий спосіб, щоб захистити інтереси дуже молодих жертв, особливо в справах про статеві злочини, було міркуванням, яке необхідно враховувати для цілей статті 6. Проте жодне справедливе та належне оцінювання достовірності досудових свідчень хлопчиків не було можливим для пана К., який таким чином зазнав такого обмеження його права на захист, що провадження не відповідало вимогі справедливого судового розгляду. Таким чином, Суд шістьма голосами проти одного встановив порушення статті 6§1 та 3 (d) Конвенції.

Справедлива сатисфакція (стаття 41)

Суд постановив, що Литва повинна сплатити заявникові 13 000 євро відшкодування моральної шкоди, але відхилив вимогу відшкодування видатків та витрат, оскільки вони не були підтверджені супровідними документами. Суд також визнав невідповідним відшкодувати пану К. його передбачувані матеріальні збитки, оскільки не був виявлений причинно-наслідковий зв’язок між встановленим порушенням та передбачуваним впливом на його права власності.

Особливі думки

Суддя Де Гаетано висловив негативну особливу думку. Ця думка додана до рішення.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту