Справа «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (прес-реліз)

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової.

ECHR: Ukrainian Aspect

автор

16 Вересня 2019
|
171
|

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий секретарем Суду
ЄСПЛ 300 (2019)
10.09.2019

Недоліки в процесі прийняття рішень щодо позбавлення матері батьківських прав і надання дозволу на усиновлення її старшого сина

У сьогоднішньому рішенні Великої Палати  у справі Strand Lobben та інші проти Норвегії ( заява № 37283/13) Європейський суд з прав людини 13 голосами проти чотирьох встановив порушення статті 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя) Європейської Конвенції з прав людини стосовно обох заявників , матері та її сина.

Справа стосувалася рішення національних органів влади про позбавлення матері батьківських прав та надання дозволу прийомним батькам усиновити її сина.

Суд виявив, зокрема, що основною причиною дій органів влади була нездатність матері  належним чином піклуватися про свого сина, зокрема, з огляду на його особливі потреби як вразливої дитини.

Проте це обґрунтування було засноване на обмежених доказах, оскільки контактів між матір’ю і сином після його передачі під державну опіку було мало і вони були нечастими, а звіти психологів були застарілими. Крім того, перегляд його вразливості майже не містив аналізу та в ньому були відсутні пояснення стосовно того, як він міг продовжувати бути вразливим незважаючи на те, що він перебував під опікою з того часу, коли йому виповнилося три тижні.

Загалом національні органи влади не намагалися провести справжню процедуру встановлення балансу між інтересами дитини та його біологічною сім’єю та не врахували події у сімейному житті матері, а саме те, що вона тим часом вийшла заміж і народила другу дитину.

Основні факти

Заявниками є  Т. Strand Lobben, 1986 року народження, та її син Х. Вони є громадянами Норвегії.

X – перша дитина Т. Strand Lobben. Він народився у вересні 2008 року. Після труднощів, з якими вона зіткнулася, кола була вагітна , пані Strand Lobben звернулася до органів захисту дітей для керівництва та прийняла пропозицію залишитися в сімейному центрі для оцінки протягом перших місяців життя дитини.

Проте через місяць після народження вона вирішила залишити центр. Органи влади негайно взяли дитину під обов’язкову опіку та невідкладно помістили його в сімейному притулку, оскільки співробітники центру висловили занепокоєння щодо того, чи дитина отримувала достатню кількість їжі для того, щоб вижити.

Дитина залишалася під опікою прийомних батьків протягом наступних трьох років до того часу, доки органи соціального захисту не надали прийомним батькам дозвіл усиновити його в грудні 2011 року.

Стосовно опіки прийомних батьків, в 2010 році національні суди вирішили, що в найкращих інтересах дитини було припинення державної опіки з огляду на його особливі потреби в догляді та фундаментальні обмеження здібностей виховання у матері. Зокрема, апеляційний суд вважав, що опіка прийомних батьків буде довгостроковою та контактів, метою яких не було прокладення шляху до повернення X  його біологічній матері, не могло бути більше чотирьох разів на рік.

У 2011 році Рада округу з питань соціального захисту населення, до складу якої входили юрист, психолог та неспеціаліст, вирішила позбавити матір батьківських прав та надати дозвіл на усиновлення. Рада заслухала 21 свідка за три дні, а мати була присутня та її представляв захисник. Рада дійшла висновку, що усиновлення було б в інтересах дитини.

Мати подала апеляцію до судів і в 2012 році відбулося слухання. Вона знову була присутня і мала юридичне представництво протягом трьох днів, коли  свідків заслуховував професійний суддя, психолог і неспеціаліст. У той час як суди встановили, що її ситуація покращилася в деяких сферах – вона вийшла заміж і народила ще одну дитину в 2011 році – вона не продемонструвала збільшення співпереживання або покращення розуміння свого сина, який був психологічно вразливим і потребував багато тиші, безпеки і підтримки.

Суди врахували, зокрема, три роки контактів, протягом яких дитина не прив’язувалася психологічно зі своєю біологічною матір’ю і навіть була «безутішною» після них, а також безпеку, яку на багато років вперед могли забезпечити його усиновителі, яких він вважав батьками.

Скарги, процедура та склад Суду

Заява була подана до Європейського суду з прав людини 12 квітня 2013 року.

Посилаючись на статтю 8 (право на повагу до приватного та сімейного життя) Європейської Конвенції з прав людини заявники скаржилися на рішення національних органів влади про позбавлення пані Strand Lobben батьківських прав і надання дозволу прийомним батькам Х. усиновити його.

У рішенні Палати від 30 листопада 2017 року Європейський суд  чотирма голосами проти трьох встановив відсутність порушення статті 8 Конвенції стосовно пані Strand Lobben та її першого сина, X.

Палата була переконана в тому, що існували виняткові обставини, які обґрунтовували надання дозволу прийомним батькам усиновити дитину. Загалом національні органи влади, зіткнувшись зі складним та делікатним завданням встановлення балансу між конфліктними інтересами у складній справі, були мотивовані переважаючою вимогою робити те, що було в інтересах дитини, особливо з урахуванням його особливих потреб в догляді.

9 квітня 2018 року колегія Великої Палати задовольнила запит заявників про передачу справи до Великої Палати.

Прийомні батьки X, Чехія, Данія, Бельгія, Словаччина, Болгарія, Італія та Сполучене Королівство отримали дозвіл приєднатися до письмового провадження як треті сторони, якими були наступні організації: Alliance Defending Freedom International, Associazione italiana dei magistrati per i minorenni e per la famiglia та AIRE Centre.

Слухання Великої Палати відбулося 17 жовтня 2018 року.

Рішення було прийняте Великою палатою з 17 суддів в наступному складі:

Linos-Alexandre Sicilianos (Греція), Голова,

Guido Raimondi (Iталія),

Robert Spano (Icландія),

Vincent A. De Gaetano (Maльта),

Jon Fridrik Kjølbro (Данія),

Ganna Yudkivska (Україна),

Egidijus Kūris (Литва),

Carlo Ranzoni (Ліхтенштейн),

Armen Harutyunyan (Вірменія),

Georges Ravarani (Люксембург),

Pere Pastor Vilanova (Aндорра),

Alena Poláčková (Словаччина),

Pauliine Koskelo (Фінляндія),

Péter Paczolay (Угорщина),

Lado Chanturia (Грузія),

Gilberto Felici (Сан-Марино) та,

Dag Bugge Nordén (Норвегіія), суддя ad hoc,

а також Søren Prebensen, заступник секретаря Великої Палати.

Рішення Суду

Суд виявив, що рішення, прийняті в провадженні про позбавлення батьківських прав та надання дозволу на усиновлення X, яке було відкрите в квітні 2011 року і закінчилося в жовтні 2012 року, однозначно втручалися в право заявників на повагу до їх сімейного життя.

Це втручання відповідало закону, а саме Закону про захист дітей, і було обґрунтоване «захистом здоров’я або моралі» та «прав і свобод» X.

Проте в процесі, який призвів до позбавлення батьківської відповідальності та згоди на усиновлення , національні органи влади не намагалися встановити справжній баланс між інтересами дитини та його біологічною сім’єю і ніколи серйозно не замислювалися над їх возз’єднанням.

Суд зазначив,  зокрема, що рішення переважно було засноване на висновку, що мати не буде в змозі забезпечити X. належним доглядом. На думку Суду, в процесі прийняття рішення в справі були недоліки.

По-перше, рішення було прийняте в контексті слабкого контакту між заявниками. Контакти, які часто відбувалися в офісі служби захисту дітей за присутності прийомної матері та наглядача, не були особливо сприятливими для зв’язку між заявниками. Не було зроблено майже нічого для того, щоб спробувати створити альтернативні домовленості. Дійсно, суди вказали, що контакти повинні були підтримувати зв’язок для того, щоб X. був знайомий з його корінням, але ніколи не поставало питання про встановлення стосунків з огляду на можливе повернення під опіку його біологічній матері. Тому було мало доказів, на підставі яких було можливо зробити чіткі висновки щодо здатності біологічної матері піклуватися про дитину.

Крім того, в провадженні, яке призвело до прийняття рішень в 2012 році, не було замовлено жодних нових звітів для перевірки здатності біологічної матері піклуватися про Х. незважаючи на той факт, що тим часом вона вийшла заміж і народила іншу дитину. Під час прийняття рішення суди враховували докази, надані двома психологами, які були призначені експертами та складали звіти під час попереднього провадження щодо опіки прийомних батьків в 2010 році, але ці експерти не провели жодного дослідження з того часу . Лише один із цих звітів був заснований на фактичному спостереженні за контактами, а потім лише в двох випадках контактів.

Наприкінці, незважаючи на те, що суди звернули особливу увагу на особливі потреби X. як вразливої дитини під час оцінювання здатності пані Strand Lobben доглядати за ним, вони фактично не розглянули його вразливість до найменших подробиць. Вони не надали будь-якого аналізу щодо характеру його вразливості , окрім короткого опису того, що він легко піддається стресу і потребує тиші, безпеки та підтримки. Також вони не надали жодної інформації про те, як він залишався вразливим незважаючи на те, що перебував під опікою прийомних батьків з того часу, коли йому виповнилося три тижні.

На основі цього Суд вважав, що процес прийняття рішень не був проведений в такий спосіб, щоб гарантувати належне врахування всіх поглядів та інтересів заявників. Таким чином, він не був переконаний в тому, що процедура супроводжувалася гарантіями, співставними з тяжкістю втручання та серйозністю інтересів, які були головними в справі.

Таким чином, мало місце порушення статті 8 Конвенції стосовно обох заявників.

Справедлива сатисфакція (стаття 41)

Суд шістнадцятьма голосами проти одного постановив, що виявлення порушення складало достатньо справедливу сатисфакцію моральної шкоди, завданої X. Також тринадцятьма голосами проти чотирьох він постановив, що Норвегія повинна виплатити матері дитини 25 000 євро (EUR) відшкодування моральної шкоди та 9 350 євро відшкодування видатків і витрат.

Окремі думки

Судді Kjølbro, Poláčková, Koskelo та Bugge Nordén висловили спільну особливу негативну думку. Судді Koskelo та Bugge Nordén висловили ще одну спільну особливу негативну думку. Судді Ranzoni, Yudkivska, Kūris, Harutyunyan, Paczolay та Chanturia висловили спільну особливу позитивну думку, а суддя Kūris  також висловив особливу позитивну думку. Ці думки додані до рішення.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту