Справа «Сомор’яй проти Угорщини» (прес-реліз)

ECHR: Ukrainian Aspect

автор

12 Вересня 2018
|
345
|

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ 282 (2018)
28.08.2018

 

Відмова судів Угорщини вимагати попереднє рішення ЄС без надання причин не була свавільною

Справа Сомор’яй проти Угорщини (заява № 60934/13) стосувалася нездатності Верховного Суду Угорщини ( Kúria ) надати підстави для відхилення запиту для передачі справи для отримання попереднього рішення щодо диспуту з питань пенсії до Суду Європейського Союзу (CJEU) та тривалості провадження у національних судах.

У сьогоднішньому рішенні Палати Європейський суд з прав людини більшістю постановив, що скарга заявника щодо передбачуваної відсутності відповідного обґрунтування стосовно потенційної передачі справи для отримання попереднього рішення CJEU була неприйнятною.

Суд також одноголосно постановив, що мало місце: порушення статті 6§1 (право на справедливий судовий розгляд) Європейської конвенції з прав людини у зв’язку з тривалістю провадження.

Суд вирішив стосовно питання про передачу справи, що відмова передавати справу до CJEU для отримання попереднього рішення або відсутність обґрунтування цього питання неможливо вважати свавільною. Заявник фактично не подав запит для такої передачі справи до CJEU на відповідному етапі провадження.

Крім того, національні суди висловили свою думку стосовно того, що положення законодавства Угорщини та ЄС не конфліктували. Відповідно, скарга була відхилена Судом як явно необґрунтована.

Стосовно тривалості провадження, Суд постановив, що спорам з питань пенсії необхідно було особливо уважне ставлення. Суд виявив, що тривалість проваджень, про яке йде мова, була надмірною і не виконувала вимоги, встановлені прецедентним правом Суду (“розумний строк”).

Основні факти

Заявник, Габор Сомор’яй, є громадянином Угорщини, який народився в 1939 році і мешкає в м. Вац (Угорщина).

В 1995 році пану Сомор’яй, який раніше працював у Угорщині та Австрії, була надана пенсія у зв’язку з інвалідністю.

У квітні 2006 року після вступу Угорщини до ЄС у 2004 році він подав запит про перегляд його прав на пенсію відповідно до Постанови ЄС (Постанова 1408/71 / ЄЕС), яка передбачала, що права особи, яка отримала пенсію, можуть бути перераховані за запитом. У вересні 2006 року орган влади першої інстанції з пенсійних питань переглянув щомісячну пенсію пана Сомор’яйя і збільшив її з 74 361 угорського форинту (HUF) (близько 250 євро (EUR)) до 134 566 HUF (близько 449 EUR) щомісячно починаючи з 1 травня 2004 року. Пан Сомор’яй оскаржив це рішення і орган влади другої інстанції з пенсійних питань збільшив його щомісячну пенсію до 135 450 HUF (близько 452 EUR).

Пан Сомор’яй оскаржив остаточне адміністративне рішення в суді і подав запит стосовно того, щоб це питання щодо правильного тлумачення Положення було передане CJEU для отримання попереднього рішення. 12 жовтня 2007 року Суд з трудових спорів м. Будапешт відхилив позов та підтримав рішення органу влади з пенсійних питань.

Пан Сомор’яй подав апеляцію до Верховного суду і в червні 2009 року він скасував постанову суду з трудових спорів та видав наказ про нове провадження наполягаючи на тому, щоб були враховані відповідні принципи законодавства ЄС. Стосовно запиту про передачу справи для отримання попереднього рішення Верховний Суд постановив, що ця процедура виявилася непотрібною “оскільки умови не були виконані”.

У переданій справі суд з трудових спорів скасував рішення органу влади з пенсійних питань та доручив йому перерахувати пенсію відповідно до правил ЄС і в липні 2010 року сума була збільшена до 139 455 HUF (близько 465 EUR). Закон про пенсійне забезпечення від 1997 року передбачає, що якщо орган влади з пенсійних питань допустив помилку, різниця повинна бути оплачена лише за п’ять років, які передують даті, коли була виявлена помилка, тому виплата різниці пану Сомор’яйю була призначена лише за період після 19 березня 2005 року. Він подав апеляцію вимагаючи виплати заборгованості за весь період після вступу Угорщини до ЄС (1 травня 2004 р.), але безуспішно.

Пан Сомор’яй, посилаючись на Постанову ЄС, подав запит для судового перегляду рішення органу влади з пенсійних питань. Він стверджував, що він мав право відповідно до Постанови ЄС на скориговану пенсію за весь період після 1 травня 2004 року, а також те, що правило національного законодавства, яке обмежує саме виплату цієї пенсії, складало “обмеження прав”, заборонених Положенням. Проте рішення було підтверджене судом з трудових спорів м. Будапешт у лютому 2012 року. Через три тижні пан Сомор’яй подав запит про перегляд рішення суду з трудових спорів. Він не подавав запит про передачу справи до CJEU для отримання попереднього рішення; натомість він вимагав те, що він вважав правильним застосуванням цього Положення. Проте він стверджував, що рішення порушило статтю 234 Угоди про заснування Європейського Співтовариства (“Угода ЄС”) без надання докладного пояснення з цього питання.

26 червня 2013 року Верховний Суд, перейменований на Kúria у 2012 році, підтвердив рішення суду з трудових спорів виходячи з того, що Положення стосувалося лише придбання прав, а не фактичної виплати грошової допомоги. На думку Kúria, права заявника не підпорядковувалися будь-якому позбавленню або обмеженню; лише фактична виплата збільшеної суми була обмежена, таким чином, не існувало конфлікту між Законом про пенсійне забезпечення від 1997 року та Положенням. Рішення Kúria не містило жодного обґрунтування щодо передбачуваного порушення статті 234 Угоди про ЄС.

Пан Сомор’яй також подав петицію до Конституційного Суду 2 лютого 2008 року, який відхилив його справу стверджуючи, що він не мав повноважень розглядати передбачуваний конфлікт між законодавство Угорщини та ЄС.

Скарги, процедура і склад Суду

Посилаючись на статтю 6§1 заявник скаржився на те, що органи влади Угорщини не врахували належним чином застосовні положення законодавства ЄС, які, зокрема, встановлювали обов’язок національних судів останньої інстанції надавати підстави для того, щоб не передавати питання до CJEU для отримання попереднього рішення. Він також скаржився на тривалість провадження.

Заява була подана до Європейського суду з прав людини 23 вересня 2013 року.

Рішення було прийняте Палатою з семи суддів в наступному складі:

Вінсент А. де Гаетано (Мальта), голова,

Андрас Сайо (Угорщина),

Пауло Пінто де Альбукерке (Португалія),

Криштоф Войтичек (Польща),

Егідіус Куріс (Литва),

Юлія Моток (Румунія),

Марко Бошняк (Словенія),

а також Маріалена Цирлі , секретар секції.

Рішення Суду

Стаття 6 § 1 (справедливість провадження)

Суд повторював, що завдання тлумачення та застосування національного законодавства, за необхідності, відповідно до законодавства ЄС, мали насамперед національні суди. Суд не повинен діяти як суд четвертої інстанції і тому не буде ставити під сумнів рішення національних судів, якщо їх висновки не є свавільними або явно необґрунтованими. Отже, Суд вважав, що скарга на обґрунтованість тлумачення Kúria законодавства ЄС не потрапила в межі його повноважень.

Суд зазначив, що справа пана Сомор’яйя була двічі розглянута верховними національними судовими інстанціями в Угорщині і він повинен був, відповідно до національного законодавства, сформулювати свою апеляцію до Kúria в повному обсязі, який не потребує пояснення без посилання на будь-які попередні твердження. Проте на цьому етапі він не вимагав, щоб його справа була передана до CJEU для отримання попереднього рішення; він також не надав жодних підстав для того, чому рішення національного суду, як стверджувалося, порушило статтю 234 Угоди про ЄС. За цих обставин виявлялося, що відсутність обґрунтування цих аспектів відповідала національним процесуальним правилам.

Суд також зазначив, що лише національні суди повинні були визначати у кожній справі необхідність попереднього рішення для того, щоб надати їм можливість приймати рішення. Kúria вважав, що положення законодавства Угорщини не суперечили законодавству ЄС і тому не виявив, що було необхідне попереднє рішення з питань законодавства ЄС. Суд не вбачав жодного прояву свавілля у рішеннях національного суду і тому відхилив скаргу щодо справедливості провадження як неприйнятну.

Стаття 6 § 1 (тривалість провадження)

Обґрунтованість тривалості провадження завжди повинна була оцінюватися в світлі обставин справи з посиланням на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади а також те, що було головним для заявника в спорі.

Суд зазначив, що справа не була надзвичайно складною і пан Сомор’яй не викликав будь-яких затримок. Крім того, була необхідна особлива ретельність в пенсійних спорах.

Спор тривав понад шість років і дев’ять місяців на двох адміністративних рівнях та двох рівнях суду. За таких обставин і з огляду на прецедентне право з цього питання Суд вважав, що тривалість провадження була надмірною і не дотримала вимогу “розумного строку”. Отже Суд встановив порушення статті 6§1 Конвенції.

 

Справедлива сатисфакція (стаття 41)

Суд постановив, що Угорщина повинна було виплатити заявникові 2000 євро (EUR) у зв’язку з відшкодуванням моральної шкоди та 500 євро у зв’язку з видатками і витратами.

Окремі думки

Судді Сайо та Пінто де Альбукерке висловили спільну негативну особливу думку. Ця думка додана до рішення.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту