Справа «Шекерія проти Хорватії»

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та доцента кафедри кримінального права і правосуддя Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка С. Дем’янчука Олени Дроздової.

Avatar
ECHR: Ukrainian Aspect

автор

26 Листопада 2020
|
2 875
|

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ, 315, (2020)
05. 11.2020

Šekerija проти Хорватії (заява № 3021/14)

Заявник, Дубравко Шекерія (Dubravko Šekerija), є громадянином Хорватії, який народився в 1975 році і мешкає в м. Дубровник (Хорватія).

Справа стосувалася скарги заявника на те, що кримінальне провадження проти нього за звинуваченнями у причетності до торгівлі наркотиками, було несправедливим.

В липні 2011 року пан Šekerija був визнаний винним в купівлі та продажу великої кількості кокаїну. Він був засуджений до восьми років позбавлення волі. Суд першої інстанції покладався на показання свідків – трьох осіб, які зізналися, що купували кокаїн у заявника надаючи подібні описи способу його дій. Суд також покладався на одного зі свідків, який свідчив, що бачив, як заявник використовував сірий гідравлічний прес для наркотиків, який був вилучений під час обшуку в будинку заявника.

Суд першої інстанції не вважав достовірним захист заявника, а саме тому, що свідки проти нього були психічно нестабільні і робили свої обвинувальні заяви з помсти або для того, щоб отримати майно, продане його родині. Він також відхилив його аргументи, що поліція взяла одного зі свідків під захист з метою його контролю, в той час як інший свідок обвинувачував його під примусом поліції. Наприкінці, Суд відмовився визнати подальші заяви свідків, запропоновані захистом, встановивши, що факти були достатньо встановлені, а подальші докази не були необхідні.

Пан Šekerija подав апеляцію на це рішення до Верховного суду оскаржуючи, зокрема, висловлювання в рішенні суду першої інстанції, яке, за його словами, демонструвало, що судді читали протоколи допиту поліцією потенційних свідків та той факт, що одна з заяв свідків слідчому судді була зачитана під час слухання справи до того, як він надав показання на відкритому судовому засіданні. Заявник також скаржився на те, що суд першої інстанції упереджено ставився до нього використовуючи емоційні та суб’єктивні формулювання під час винесення вироку та відмовився заслуховувати свідків на його захист.

В лютому 2012 року Верховний суд відхилив його апеляцію постановивши, що не було матеріалів на підтримку його аргументів, що свідки надали неправдиві свідчення проти нього, та також те, що будь-які процесуальні порушення не вплинули на загальну обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Зокрема, адвокат заявника мав можливість ретельно допитати свідків під час судового розгляду. У той же час він постановив, що суд першої інстанції не повинен був оцінювати певні обставини як обтяжуючі під час винесення вироку і зменшення його.

Заявник подав ряд скарг, зокрема, відповідно до статті 6 (право на справедливий судовий розгляд) Європейської конвенції з прав людини, стверджуючи, що кримінальне провадження в цілому було несправедливим.

Відсутність порушення статті 6§1

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту