Справа «Саран проти Румунії»

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та доцента кафедри кримінального права і правосуддя Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка С. Дем’янчука Олени Дроздової.

Avatar
ECHR: Ukrainian Aspect

автор

2 Грудня 2020
|
557
|

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ, 326, (2020)
10 11.2020

Порушення права на свободу релігії ув’язненого, який не отримував харчування, сумісне із заповідями ісламу, у в’язниці в м. Ясси

У сьогоднішньому рішенні Палати в справі Saran проти Румунії (заява № 65993/16) Європейський суд з прав людини одноголосно встановив порушення статті 9 (право на свободу думки, совісті та релігії) Європейської Конвенції з прав людини.

Справа стосувалася забезпечення ув’язненого харчуванням, сумісним із заповідями ісламу.

Пана Saran тримали під вартою у п’яти румунських в’язницях (Ботошани, Кодля, Дева, Ясси та М’єркуря-Чук) між 2016 і 2018 роками. Він скаржився на те, що не отримував харчування, сумісне з заповідями ісламу у двох в’язницях (Ясси та М’єркуря-Чук), які вимагали від нього надання письмових доказів сповідування ним цієї релігії незважаючи на те, що він заявив, що був мусульманином, коли потрапив до в’язниці і в документах про етичну та релігійну допомогу в’язниці в м. Ясси було зазначено, що він був мусульманином.

Суд встановив, зокрема, що, відмовляючи надати пану Saran харчування, сумісне з його релігією під час перебування у в’язниці м. Ясси, національні органи влади не встановили справедливого балансу між інтересами в’язниці, інтересами інших ув’язнених та індивідуальними інтересами відповідного ув’язненого. Він також зазначив, що пан Saran отримував харчування, сумісне з його релігією, у в’язницях в м. Ботошани, Кодля та Дева, які стверджували, що тюремна система Румунії була здатна задовольнити такі запити.

Суд відхилив скарги заявника стосовно в’язниці М’єркуря-Чук встановивши, що вони були подані несвоєчасно.

Основні факти

Заявник,  Ion Saran, є громадянином Молдови 1983 року народження. Він мешкає в м. Брашов (Румунія).

Протягом періоду з квітня 2016 року до серпня 2018 року пан Saran відбував покарання в декількох румунських в’язницях. Він стверджував, що він мусульманин, коли потрапив до в’язниці.

Уряд заперечив це твердження.

В квітні 2016 року пана Saran помістили під варту у в’язниці в м. Ботошани, де він стверджував, що він мусульманин і просив забезпечити його харчуванням, сумісним із заповідями цієї релігії. Його запит був задоволений.

Протягом періоду з травня до грудня 2016 року його тримали під вартою у в’язницях в м. Ясси та М’єркуря-Чук, де він просив доступу до місця сповідування релігії та харчування, сумісних з його релігією. Його запити були відхилені керівництвом обох в’язниць та компетентними судами. Останній зазначив, серед інших висновків, що пан Saran спочатку стверджував, що він православний християнин, і згодом не надав жодного документа, який підтверджував би, що він мусульманин.

В грудні 2016 року пана Saran помістили під варту у в’язниці в м. Кодля, де його забезпечували харчуванням, сумісним з заповідями ісламу. Згодом його перевели до в’язниці в м. Дева, де, починаючи з 7 квітня 2017 року він також отримував харчування, сумісне з дієтою, призначеною для мусульман.

Скарги, процедура та склад Суду

Покладаючись на статтю 9 (свобода думки, совісті та релігії) та на статтю 14 (заборона дискримінації) пан Saran скаржився на те, що у в’язницях в м. Ясси та М’єркуря-Чук його не забезпечували харчуванням, сумісним із заповідями його релігії, або відповідним місцем сповідування релігії.

Він також стверджував, що зазнав дискримінацію порівняно з більшістю ув’язнених, які були православними християнами.

Заява була подана до Європейського суду з прав людини 4 травня 2017 року.

Рішення було прийняте Палатою з семи суддів в наступному складі:

Yonko Grozev (Болгарія), Голова

Iulia Antoanella Motoc (Румунія),

Branko Lubarda (Сербія),

Carlo Ranzoni (Ліхтенштейн),

Georges Ravarani (Люксембург),

Jolien Schukking (Нідерланди),

Péter Paczolay (Угорщина),

а також Andrea Tamietti, секретар Секції.

Рішення Суду

Стаття 9 (свобода думки, совісті і релігії)

Суд з самого початку зазначив, що скарги пана Saran стосовно в’язниці М’єркуря-Чук були подані несвоєчасно, після закінчення шестимісячного строку, встановленого статтею 35§1 (критерії прийнятності) Конвенції. Тому ці скарги були відхилені.

Щодо скарг, що стосуються в’язниці в м. Ясси, Суд зазначив, що Закон № 254/2013 та вторинне законодавство, яке впроваджує цей Закон, чітко передбачало право ув’язнених отримувати харчування, сумісне із заповідями їх релігії. Він також зазначив, що Наказ № 1072/2013, який запроваджував чинне національне законодавство у цій сфері, передбачав, що ув’язнені могли зробити урочисту заяву про свою релігійну приналежність, коли їх приймали до в’язниці і, якщо вони змінювали релігію під час тримання під вартою, могли зробити урочисту заяву в цей момент і подати документ, що підтверджує їх нову релігійну приналежність.

Уряд стверджував, що пан Saran оголосив себе православним християнином, коли його взяли під варту і згодом повинен був надати докази того, що він прийняв іслам з метою забезпечення харчуванням, сумісним із заповідями цієї релігії.

Проте Суд зазначив, що пан Saran вказав і уряд не заперечував, що він отримував харчування, сумісне з заповідями ісламу, у в’язниці в м. Ботошани, де його тримали на початку перебування у в’язниці. Він також зазначив, що етична та духовна допомога у в’язниці в м. Ясси вказувала на те, що він мусульманин, як і записи про освітню та психосоціальну підтримку у в’язницях в м. Кодля та Дева.

Суд також зазначив, що суд першої інстанції м. Ясси відхилив апеляцію пана Saran на підставі того, що під час прийняття до в’язниці він вказав, що він православний християнин, і згодом не довів, що є прихильником ісламу.

Проте ці фактичні висновки, зроблені 28 березня 2017 року, не співпадали з формою етичної та духовної допомоги, заповненою 24 травня 2016 року у в’язниці в м. Ясси, згідно з якою пан Saran був мусульманином. Також не було жодної вказівки на те, що суд першої інстанції намагався перевірити фактичні дані, зафіксовані керівництвом в’язниці щодо релігійної приналежності пана Saran. Крім того, уряд не пояснив розбіжності щодо релігійної приналежності заявника з різними документами, виданими національними органами влади.

Суд вважав, що органи влади зобов’язані вживати необхідні заходи і діяти узгоджено між собою для того, щоб переконатись, що інформація розповсюджувалась та передавалась належним чином, особливо у такій ситуації, як в цій справі, коли наказ Міністерства юстиції встановлював різницю між початковим оголошенням релігії, яку ув’язнений міг зробити вільно і без особливих формальностей, коли він або вона потрапили до в’язниці, та зміною релігії під час тримання під вартою, яку ув’язнений повинен був довести за допомогою документа, виданого представниками його нової віри.

Отже, Суд вважав, що, відмовляючи надати пану Saran харчування, сумісне з його релігією під час перебування у в’язниці м. Ясси, національні органи влади не встановили справедливого балансу між інтересами в’язниці, інтересами інших ув’язнених та індивідуальні інтереси відповідного ув’язненого. Він також зазначив, що пан Saran отримував харчування, сумісне з його релігією, у в’язницях в м. Ботошани, Кодля та Дева, які стверджували, що тюремна система Румунії була здатна задовольнити такі запити.

Суд також взяв до уваги тривалість провадження стосовно харчування, яке надається у  в’язниці в м. Ясси. Він зазначив, що рішення суду першої інстанції м. Ясси було винесене 28 березня 2017 року, в той час як пана Saran  перевели до в’язниці в м. Кодля 6 грудня 2016 року. Уряд не надав жодних пояснень щодо затримки цього провадження.

Отже, в світлі вищезазначених міркувань та незважаючи на межі розсуду, надані державі-відповідачеві у справі, Суд вважав, що, національні органи влади не дотрималися своїх позитивних зобов’язань згідно зі статтею 9 Конвенції щодо харчування, яке отримував пан Saran у в’язниці в м. Ясси в обсязі, який був обґрунтований обставинами справи. Отже, мало місце порушення цього положення.

З огляду на цей висновок Суд не вважав необхідним розглядати твердження заявника щодо відмови органів влади надати йому відповідне місце для сповідування релігії у в’язниці в м. Ясси.

Справедлива сатисфакція (Стаття 41)

Суд постановив, що Румунія повинна виплатити пану Saran 5 000 євро (EUR) відшкодування моральної шкоди.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту