Справа «Саллюсті проти Італії» (прес-реліз)

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової.

ECHR: Ukrainian Aspect

автор

20 Березня 2019
|
475
|

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
Виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ 086 (2019)
07.03.2019

Вирок до тюремного ув’язнення відомого італійського журналіста після визнання його винним в наклепі був «явно непропорційним»

У сьогоднішньому рішенні Палати в справі Sallusti проти Італії (заява №. 22350/13) Європейський Суд з прав людини одноголосно постановив, що мало місце: порушення статті 10 (свобода вираження поглядів) Європейської конвенції з прав людини.

Справа стосувалася журналіста, Алессандро Саллюсті (Alessandro Sallusti), який був визнаний винним у наклепі, на якого був накладений штраф та який отримав вирок до тюремного ув’язнення, частину якого він відбув під домашнім арештом. Національні суди виявили, що в статтях, опублікованих під його контролем, помилково повідомлялося, що 13-річну дівчинку примусили зробити аборт її батьки і суддя з питань опіки незважаючи на роз’яснення в пресі на день раніше, що дівчинка хотіла зробити аборт.

Суд встановив, що пан  Sallusti заплямував права честі та конфіденційності дівчини, її батьків і судді, але не існувало жодного обґрунтування призначення тюремного ув’язнення. Така санкція виходила за межі того, що могло складати «необхідне» обмеження свободи вираження поглядів пана  Sallusti.

Основні факти

Заявник, Alessandro Sallusti, є громадянином Італії, який народився в 1957 році і мешкає в комуні Карате-Уріо (Комо) (Італія).

У 2007 році пан  Sallusti був головним редактором газети “Libero “. У лютому того ж року Libero опублікувала дві статті, в яких стверджувалося, що 13-річну дівчинку змусили зробити аборт батьки та суддя з питань опіки. Інші засоби масової інформації висвітлили цей інцидент на день раніше, але вони в кінцевому рахунку повідомили, що її не примушували робити аборт, а вона сама хотіла цього.

У квітні 2007 року суддя з питань опіки подав обвинувачення в скоєнні кримінального злочину наклепу проти пана  Sallusti. Він був визнаний винним у січні 2009 року через нездатність головного редактора газети контролювати те, що було опубліковано ( omesso controllo sul contenuto dell’articolo diffamatorio ) у зв’язку з однією із статей та через наклеп за обтяжуючих обставин щодо інших. На нього був накладений штраф, було наказано відшкодувати збитки і витрати, а також опублікувати рішення суду.

По апеляції у червні 2011 року покарання було збільшене до одного року і двох місяців ув’язнення та збитки були збільшені в три рази до 30.000 євро. Касаційний суд підтримав вирок про ув’язнення, проте у вересні 2012 року суд, який виконував вирок, дозволив йому відбувати його під домашнім арештом.

У грудні 2012 року президент Італії, посилаючись у своєму рішенні на критику Європейського суду з прав людини щодо вироків до ув’язнення для журналістів, замінив вирок заявника до ув’язнення на штраф.

До того часу він перебував під домашнім арештом протягом 21 дня.

Скарги, процедура та склад Суду

Пан  Sallusti стверджував, що його засудження за наклеп в пресі і нездатність здійснювати контроль над змістом публікації порушило його права, передбачені статтею 10 (свобода вираження поглядів).

Заява була подана до Європейського суду з прав людини 18 березня 2013 року.

Рішення було прийняте Палатою з семи суддів в наступному складі:

Linos-Alexandre Sicilianos (Греція), Голова,

Guido Raimondi (Iталія),

Aleš Pejchal (Чеська Республіка),

Krzysztof Wojtyczek (Польща),

Armen Harutyunyan (Вірменія),

Tim Eicke (Сполучене Королівство),

Jovan Ilievski (Північна Македонія),

а також Abel Campos, Секретар Секції.

Рішення Суду

Безперечно, засудження пана Sallusti складало втручання у його право на свободу вираження поглядів і воно було передбачене законом, а саме статтями 57 і 595 Кримінального кодексу та статтею 13 Закону про пресу.

Суд визнав, що це втручання було спрямоване на захист репутації та прав 13-річної дівчинки і її батьків, а також судді з питань опіки.

Суд також погодився з висновками національних судів, що статті, які знаходилися під контролем пана  Sallusti, надавали неправдиву інформацію незважаючи на роз’яснення, надані напередодні. Отже, він серйозно заплямував права честі та конфіденційності всіх залучених осіб.

Проте, призначення карної санкції було явно непропорційним. Не існувало жодного обґрунтування для вироку до тюремного ув’язнення. Незважаючи на те, що він був замінений на штраф, цей захід підпорядковувався президенту Італії. У будь-якому випадку, навіть якщо б пан Sallusti був звільнений від відбування покарання, його засудження не було скасоване.

Таким чином, суди вийшли за межі того, що могло б складати «необхідне» обмеження свободи вираження поглядів пана  Sallusti в порушення статті 10 Конвенції.

Проте Суд зазначив, що нещодавно в Італії були зроблені позитивні кроки, такі як обмеження застосування карних санкцій за наклеп та запровадження скасування позбавлення свободи як санкцію за наклеп.

Справедлива сатисфакція (стаття 41)

Суд постановив, що Італія повинна виплатити пану Sallusti 12 000 євро (EUR) відшкодування моральної шкоди та 5000 євро відшкодування видатків і витрат.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту