Справа «S.J.P. і E.S. проти Швеції» (прес-реліз)

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової.

ECHR: Ukrainian Aspect

автор

25 Вересня 2018
|
549
|

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ 280 (2018)
28.08.2018

S.J.P. і E.S. проти Швеції (№ 8610/11)

Заявники, пані S.J.P., громадянка Швеції, та пан E.S., громадянин Ірану, народилися в 1969 та 1964 роках, відповідно, і мешкають в м. Санднес (Норвегія).

Справа стосувалася скарги заявників на те, що їх діти, A, B та C, були взяті під опіку та на обмеження їх контакту з ними.

Після народження C. у лютому 2007 року співробітники неонатального відділення в м. Лінчьопінг, Швеція, в якій лікували дитину, звернулися до місцевих соціальних служб для висловлення свого занепокоєння щодо здатності матері доглядати за дитиною. Вони також висловили занепокоєння ситуацією решти членів сім’ї повідомивши про те, що під час візиту A та B були галасливими і непокірними, а також те, що перший заявник був агресивним, коли співробітники вказували, що вони зв’яжуться з соціальними службами.

В кінцевому підсумку, соціальні служби вирішили у вересні 2007 року взяти дітей під опіку. Проте наказ про опіку був скасований, оскільки сім’я тим часом поїхала в Іран залишаючись там до жовтня 2008 року, коли вони переїхали в Норвегію.

У травні 2009 року органи влади Норвегії розпочали розслідування в сім’ї після того, як А повідомив про те, його і В побив їх батько. Сім’я зникла, органи влади Норвегії зв’язались зі своїми колегами в Швеції та сім’ю зупинили в аеропорту м. Стокгольм на їх шляху в Іран. Дітей взяли під опіку, а це рішення згодом було підтверджене Адміністративним апеляційним судом у грудні 2009 року. У квітні 2011 року цей суд також підтвердив попередні рішення про опіку над дітьми.

Суди також обмежили доступ заявників до дітей, які були розміщені в прийомних будинках. Спочатку існувала повна заборона контакту, але вона в кінцевому підсумку була скасована і останній наказ, виданий в квітні 2015 року, надавав їм дозвіл на права на контакт протягом шести годин кожного місяця.

Посилаючись на статтю 8 (право на повагу до приватного та сімейного життя) заявники скаржилися на рішення органів влади передати дітей під опіку та тримати їх там, а також на обмеження їх прав на контакт.

Відсутність порушення статті 8 – стосовно державної опіки

Відсутність порушення статті 8 – стосовно прав на контакт

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту