Справа «Рола проти Словенії» (прес-реліз)

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової.

ECHR: Ukrainian Aspect

автор

20 Червня 2019
|
131
|

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ 202 (2019)
04.06.2019

Скасування ліцензії на участь в провадженні про банкрутство не було законним, але не складало кримінальне покарання

Справа Rola проти Словенії (заява № 12096/14) стосувалася скарги ліквідатора на те, що він втратив ліцензію на участь у справі про банкрутство після його засудження за агресивну поведінку.

У сьогоднішньому рішенні Палати в справі Європейський суд з прав людини  чотирма голосами проти трьох встановив відсутність порушення статті 7 (ніякого покарання без закону) Європейської конвенції з прав людини; та, одноголосно, порушення статті 1 Протоколу № 1 (захист власності) Європейської конвенції.

Суд виявив, що скасування ліцензії пана Rola не складало кримінальне покарання. Отже, стаття 7 у цій справі не була застосовною і не було порушення цього положення.

Проте, скасування ліцензії складало втручання у мирне користування його власністю тому, що йому вже не було дозволено займатися своєю професійною діяльністю, яка була його головним джерелом доходу. Крім того, це втручання не було законним. Воно було засноване на законі, який не був чинним в той час, коли пан Rola скоїв кримінальне правопорушення, і тому він не міг обґрунтовано передбачити, що його засудження автоматично викликатиме скасування його ліцензії. Крім того, закон, який повинен був застосовуватися, чітко передбачав, що такий захід не міг бути призначений, якщо, як і у справі пана Rola, злочин призвів лише до умовного вироку.

Основні факти

Заявник, Štefan Rola, є громадянином Словенії, який народився в 1960 році і мешкає в поселенні Згорня Корена (Словенія).

У 2004 році пану Rola була надана ліцензія на участь в провадженні про банкрутство.

Проте у 2011 році Міністр юстиції скасував його ліцензію тому, що він був засуджений за двома пунктами агресивної поведінки в 2003 та 2004 роках. Він був вилучений з реєстру ліквідаторів і вже не міг бути призначений в будь-якому провадженні про банкрутство.

Він подав адміністративний позов до судів Словенії проти цього рішення. Він стверджував, що на момент отримання ліцензії закон не передбачав її скасування у випадку засудження за кримінальний злочин. Скасування його ліцензії було засноване на новому законодавстві, запровадженому в 2008 році. Тому він стверджував, що на момент вчинення кримінального правопорушення він не міг передбачити таку санкцію, а також те, що нове законодавство не повинне було застосовуватися із зворотною силою.

Суди відхилили його позов в 2012 році виявивши, що скасування було цілком законним. Вони також зазначили, що цей захід був пов’язаний з остаточним засудженням у 2011 році, а також те, що доказ застосування закону  із зворотною силою був недоречним.

Верховний суд відхилив його апеляції з питань права як неприйнятні.

У 2013 році він подав заяву для отримання ліцензії нового ліквідатора, яку Міністерство юстиції відхилило, оскільки згідно з новим законодавством від 2008 року ліцензія не могла бути видана після її скасування. Він подав інший адміністративний позов, який також був в кінцевому підсумку безуспішним у рішенні, прийнятому Верховним судом у 2015 році.

Він безуспішно оскаржував вищезазначені рішення в Конституційному суді.

Скарги, процедура та склад Суду

Пан Rola стверджував, що скасування його ліцензії ліквідатора порушило статтю 7 (немає покарання без закону), (статтю 1 Протоколу № 1 (захист власності) та статтю 4 Протоколу № 7 (право не бути покараним двічі за той самий злочин).

Пан Rola стверджував, зокрема, що така санкція не була передбачена законом на момент скоєння злочину і тому вона була призначена із зворотною стороною. Крім того, він отримав лише умовне покарання за його кримінальне правопорушення, яке згідно з чинними положеннями не повинне було мати жодних правових наслідків. Він також стверджував, що скасування ліценції було непропорційним: воно було постійним на практиці і викликало втрату його основного джерела доходу.

Заява була подана до Європейського суду з прав людини 4 лютого 2014 року.

Рішення було прийняте Палатою з семи суддів в наступному складі:

Jon Fridrik Kjølbro (Данія), Голова,

Paulo Pinto de Albuquerque (Португалія),

Egidijus Kūris (Литва),

Iulia Antoanella Motoc (Румунія),

Carlo Ranzoni (Ліхтенштейн),

Georges Ravarani (Люксембург),

Marko Bošnjak (Словенія),

а також Marialena Tsirli, Секретар Секції

Рішення Суду

Стаття 7 (немає покарання без закону)

Суд перевірив, чи скасування ліцензії пана Rola необхідно вважати «покаранням» в значенні статті 7 Конвенції. Він зазначив, що скасування ліцензії пана Rola було призначене після його засудження. Проте цей захід був застосований відповідно до адміністративного права, повністю окремо від звичайної процедури винесення вироку.

Крім того, він не був охарактеризований у національному законодавстві, а саме у Законі про фінансові операції, провадження про банкрутство і примусовий розпуск (“Закон про фінансові операції”), як санкція, яка мала кримінальний характер. Відповідне положення цього Закону також не передбачало, що особа не повинна мати жодного попереднього засудження для того, щоб вважатися підходящою для посади ліквідатора, мати намір покарати або відмовити від карної санкції, але її метою повинне бути забезпечення громадської довіри до професії.

Ні Міністерство юстиції, ні суди, які розглядали справу, очевидно, не мали жодних повноважень щодо призначення заходу, а також не було проведене оцінювання винуватості.

Наприкінці, незважаючи на те, що цей захід був досить суворим, оскільки ліцензія пана Rola на практиці була скасована назавжди, в нього не було жодних перешкод для того, щоб знайти роботу в сфері своєї спеціалізації.

Тому Суд виявив, що скасування ліцензії пана Rola не складало кримінальне покарання і стаття 7 не  була застосовною. Тому це положення не було порушене.

Стаття 1 Протоколу № 1 (захист власності)

Суд дійшов висновку, що професійна діяльність пана Rola, якою він займався понад більш ніж семи років до прийняття рішення про скасування його ліцензії, і яка була його основним джерелом доходу, складала власність у значенні статті 1 Протоколу № 1.

Таким чином, скасування його ліцензії складало втручання в мирне користування його власністю.

Крім того, Суд виявив, що національне кримінальне право, яке повинне було застосовуватися, обмежувало «правові наслідки засудження» справами про вироки до ув’язнення та чітко передбачало, що цей захід не міг бути призначений, якщо особа отримала умовне покарання, як і у справі пана Rola.

Крім того, Суд зазначив, що пан Rola скоїв кримінальні злочини у 2003 та 2004 роках, коли чинним законодавством, яке стосується його професійної діяльності був Закон про обов’язковий склад, банкрутство та ліквідацію, а не Закон про фінансові операції, на якому було засноване скасування ліцензії. Тому Суд вважав, що пан Rola  не міг обґрунтовано передбачити, що його засудження автоматично викликатиме скасування його ліцензії.

Отже, скасування  ліцензії не було законним, в порушення статті 1 Протоколу № 1.

Стаття 4 Протоколу № 7 (право не бути покараним двічі за той самий злочин)

Суд більшістю голосів відхилив як неприйнятну скаргу пана Rola на те, що скасування його ліцензії та його засудження за агресивну поведінку складало подвійне притягнення до кримінальної відповідальності. На підставах, пояснених у контексті статті 7, Суд встановив, що скасування його ліцензії не складало кримінальне покарання, а також те, що, відповідно, стаття 4 Протоколу № 7 не була застосовною у його справі.

Стаття 41 (справедлива сатисфакція)

Суд одноголосно постановив, що Словенія повинна виплатити пану Rola 5 000 євро (EUR) відшкодування моральної шкоди та 3387 євро відшкодування. Він чотирма голосами проти трьох відхилив решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.

Окремі думки

Судді Kjølbro і Ranzoni висловили спільну частково позитивну особливу думку. Суддя Kūris висловив частково позитивну  і частково негативну особливу думку. Судді Pinto de Albuquerque та Bošnjak, до яких приєднався суддя Kūris, висловили спільну частково негативну особливу думку. Ці думки додані до рішення.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту