Справа «R.R. і R.D. проти Словаччини»

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та доцента кафедри кримінального права і правосуддя Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка С. Дем’янчука Олени Дроздової.

Avatar
ECHR: Ukrainian Aspect

автор

4 Вересня 2020
|
130
|

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ, 239, (2020)
01. 09.2020

R.R. і R.D. проти Словаччини (заява № 20649/18)

Заявники, R.R. та R.D., є громадянами Словаччини.

Справа стосувалася їх скарги на жорстоке поводження поліції, відсутність належного розслідування та дискримінацію на підставі їх ромського походження.

19 червня 2013 року на вулиці Будуловська в місті Молдава- над-Бодвоу, що у східній Словаччині, була проведена поліцейська операція з оголошеною метою розшуку осіб та предметів, створених від злочинної діяльності. В операції на вулиці, на якій мешкає ромська громада, брали участь 63 службовці, з яких 15 – з сил швидкого реагування, а також 23 транспортних засоби.

Перший заявник, R.R., стверджував, що на нього надягли кайданки, витягли з його будинку та били палицями. Співробітники поліції також били його ногами та застосовували електрошоковий пристрій. В протоколі поліції про його затримання було зазначеного, що його підозрювали в скоєнні незначного правопорушення порушення громадського порядку, що він чинив опір під час доправлення до відділку поліції у зв’язку з цим, а також те, що службовці застосовували законну силу, таку як тримання, захват, побої, удари ногами та кайданки.

В висновку судової експертизи від серпня 2014 року, серед іншого, було виявлено, що в нього було зламане ребро, а також те, що, ймовірно, його били гумовою палицею по спині.

Другий заявник, R.D., стверджував, що співробітники поліції побили його та застосували електрошоковий пристрій. Йому також були нанесені удари гумовою палицею по правому плечу, спині та лівому боці його ноги. В рішенні поліції про його затримання було зазначено, що він чинив опір арешту, метою якого було доставлення його до відділку поліції з метою розслідування за підозрою в порушенні порядку в ході операції, а також те, що сила застосовувалась до нього згідно з законом, яка складалася з тримання, захвату, побоїв, ударів ногами та застосування кайданок.

В судово-медичному висновку від серпня 2014 року, зокрема, було встановлено, що тілесні ушкодження були завдані йому тупим, плоским і продовгуватим об’єктом, ймовірно, гумовою палицею. Ушкодження були незначними та не вимагали лікарняного та будь-якого лікування протягом більш ніж семи днів.

Під час двох послідовних процедур східний підрозділ Управління інспекційної служби відділу інспекції та аудиту Міністерства внутрішніх справ і центральний підрозділ інспекційної служби Словаччини проводили розслідування тверджень заявників про жорстоке поводження, відхиляючи їх скарги.

Висновки центрального підрозділу згодом були підтримані прокуратурою Пряшівської області.

В квітні та липні 2016 року заявники подали скарги на припинення провадження до Конституційного суду. Вони стверджували про порушення їх прав відповідно до статей 3 (заборона катування або нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження), 13 (право на ефективний засіб судового захисту) та 14 (заборона дискримінації) Європейської Конвенції з прав людини та їх еквівалентів відповідно до Конституції та інших міжнародних документів.

Вони стверджували, що справжньою метою операції була помста за попередній інцидент киданням каменів в поліцейську машину з метою залякування їх громади і тим самим зниження рівня злочинності, а не вказаної мети розшуку осіб та предметів.

Розслідування також не було оперативним, ефективним та незалежним. Слідчі також самостійно не перевіряли законність застосування до них примусових заходів та можливий расистський мотив, зокрема, щодо планування операції.

В вересні 2017 року Конституційний суд оголосив скарги неприйнятними. Серед іншого, він звернув увагу на обсяг та інтенсивність розслідування центральним підрозділом інспекційної служби поліції Словаччини під контролем прокуратури, підтвердив його ефективність та незалежність, встановив, що твердження заявників про зловживання або не були встановлені, або відповідали законному використанню примусових заходів, а також те, що не було виявлено жодної дискримінації в межах його юрисдикції.

Заявники скаржились на порушення їх прав, зокрема, відповідно до статті 3 Європейської Конвенції, оскільки вони зазнали жорстокого поводження поліції, а держава-відповідач не захистила їх від цього жорстокого поводження шляхом проведення ефективного розслідування у зв’язку з цим та можливих расистських мотивів.

Відповідно до цього ж положення разом зі статтею 14 вони також скаржились на те, що їх ромська етнічна приналежність, а також те, що вони вважали інституційним расизмом у Словаччині, були вирішальними факторами для передбачуваного жорстокого поводження з ними та нездатністю провести належне розслідування цього жорстокого поводження.

Порушення статті 3  (нелюдське поводження)

Порушення статті 3 (розслідування)

Порушення статті 14 разом зі статтею 3 – у зв’язку з відсутністю розслідування передбачуваної дискримінації в плануванні операції 19 червня 2013  стосовно заявників

Відсутність порушення статті 14 разом зі статтею 3 – стосовно решти скарги заявників

Справедлива сатисфакція: 20 000 євро (EUR)  кожному з заявників відшкодування моральної шкоди та 6 500 євро заявникам спільно (відшкодування видатків і витрат.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту