Справа «Петрелла проти Італії»

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та доцента кафедри кримінального права і правосуддя Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка С. Дем’янчука Олени Дроздової.

Avatar
ECHR: Ukrainian Aspect

автор

15 Квітня 2021
|
3 000
|

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ, 094, (2021)
18. 03.2021

Надмірна тривалість провадження за наклеп та відсутність доступу до суду призвели до порушення прав заявника

У сьогоднішньому рішенні Палати в справі Petrella проти Італії (заява № 24340/07) Європейський суд з прав людини

одноголосно встановив порушення статті 6 (право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку) Європейської Конвенції з прав людини,

п’ятьма голосами проти двох – порушення статті 6 (право на доступ до суду), оскільки заявник був позбавлений доступу до суду і

одноголосно, порушення статті 13 (право на ефективний засіб судового захисту).

Справа стосувалася тривалості попередніх розслідувань в контексті кримінального провадження, відкритого на підставі скарги заявника на наклеп, відсутності ефективного засобу судового захисту щодо тривалості провадження та припинення цих проваджень, оскільки звинувачення були погашені давністю.

Суд встановив, зокрема, що попереднє розслідування до припинення провадження тривало близько п’яти років і шести місяців. Ця надмірна тривалість порушила  вимогу «розумного строку». Виключно через затримку з боку органів прокуратури та той факт, що звинувачення було погашене давністю заявник не міг подати свій позов про відшкодування збитків для отримання рішення кримінального суду. Таким чином, недбала поведінка органів влади позбавила його перспективи розгляду його цивільного позову за типом провадження, яке він обрав згідно з національним законодавством. Суд повторив, що позивач не міг бути зобов’язаний подавати позов з тією ж метою залучення цивільної відповідальності до цивільного суду після того, як кримінальне провадження, яке могло розглянути цивільний позов, було погашене давністю через провину органів влади.

Нарешті, оскільки засіб «Пінто» не був доступним для жертв, які не змогли долучитися до кримінального провадження як цивільна сторона, Суд встановив, що у національному законодавстві не існувало жодного засобу судового захисту, за допомогою яких заявник міг скаржитися на тривалість провадження.

Основні факти

Заявник, Віченцо Петрелла (Vicenzo Petrella), є громадянином Італії, який народився в 1951 році і мешкає в м. Казерта (Італія). Окрім адвокатської діяльності на той час він був головою футбольного клубу «Казертана».

Протягом періоду з 22 до 25 липня 2001 року його звинувачували у серйозних злочинах шахрайства та корупції в статтях, опублікованих у газеті Corriere di Caserta разом із його фото. 28 липня 2001 року він подав обвинувачення у вчиненні кримінального злочину наклепу за обтяжуючих обставин через пресу на підставі того, що статті завдали шкоди його честі і репутації. У своїй скарзі він пояснив, що має намір долучитися до провадження як цивільна сторона та вимагати відшкодування збитків в десять мільярдів італійських лір (близько п’яти мільйонів євро).

10 вересня 2001 року справа була передана прокурору Районного суду м. Салерно.

9 листопада 2006 року в кінцевому підсумку прокурор вирішив зняти звинувачення, оскільки вони були погашені давністю. 17 січня 2007 року суддя, який проводить попереднє розслідування, Районного суду м. Салерно припинив провадження.

Відповідно до статті 79 Кримінально-процесуального кодексу жертва може долучитися до кримінального провадження як цивільна сторона лише з моменту попереднього слухання – етапу провадження, на якому суддя покликаний вирішити, чи повинен підсудний постати перед судом.

Скарги, процедура та склад Суду

Покладаючись, зокрема, на статтю 6 § 1 (право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку/ відсутність доступу до суду) і статтю 13 (право на ефективний засіб судового захисту) заявник скаржився на надмірну тривалість кримінального провадження стверджуючи, що припинивши його органи влади перешкоджали доступу до суду. Він також скаржився на неефективність засобу судового захисту «Пінто», відповідно до якого жертва, яка не долучилася до провадження як цивільна сторона, не могла використовувати цей засіб судового захисту.

Заява була подана до Європейського суду з прав людини 1 червня 2007 року.

Рішення було прийняте Палатою з семи суддів в наступному складі:

Ksenija Turković (Хорватія), Голова,

Krzysztof Wojtyczek (Польща),

Linos-Alexandre Sicilianos,

Pere Pastor Vilanova (Aндорра),

Péter Paczolay (Угорщина),

Gilberto Felici (Сан Марино),

Raffaele Sabato (Італія),

а також Renata Degener, заступник секретаря Секції.

Рішення Суду

Стаття 6§1

Суд зазначив, що період, який  необхідно враховувати, починався 28 липня 2001 року, – дата, коли заявник подав свою скаргу, і закінчився 17 січня 2007 року – дата рішення про припинення провадження. Цей період тривав близько п’яти років і шести місяців виключно на етапі попереднього розслідування. Справа не була особливо складною і протягом цього періоду не було жодної слідчої діяльності. Уряд не надав жодних аргументів для обґрунтування необхідності продовження розслідування на такий тривалий період.

Таким чином, Суд виявив порушення статті 6§1 Конвенції через надмірну тривалість провадження, яка не відповідала вимозі «розумного строку».

Потім Суд посилався на прецеденти, в яких він виявив порушення статті 6 Конвенції, коли припинення кримінального провадження та нездатність розглянути цивільний позов виникли через обставини, які в основному можуть бути приписані судовим органам, зокрема, надмірним процедурним затримкам, що спричинили погашення давністю правопорушення. Суд зазначив, що заявник скористався правами та прерогативами, доступними йому згідно з національним законодавством в контексті кримінального провадження і, отже, на попередньому слуханні міг висунути його цивільний позов. Виключно внаслідок затримок у розгляді справи прокуратурою та наступного припинення провадження як погашеного давністю він не зміг подати свою вимогу компенсації або отримати рішення кримінального суду за цією вимогою.

Суд дійшов висновку, що ця недбала поведінка органів влади позбавила заявника можливості відстоювання його цивільних прав під час провадження, яке він обрав, наданих йому відповідно до національного законодавства. Суд повторив, що позивач не міг бути зобов’язаний подавати позов з тією ж мето залучення цивільної відповідальності до цивільного суду після того, як кримінальне провадження, яке могло розглянути цивільний позов, було погашене давністю через провину органів влади. Такий позов може тягнути за собою необхідність повторного збору доказів, за який в подальшому заявник буде нести відповідальність, та встановити можливу відповідальність може виявитись надзвичайно складно через таку велику кількість часу після події.

Таким чином, мало місце порушення статті 6§1 Конвенції через відсутність доступу до суду.

Стаття 13

Суд зазначив, що принципи «Закону Пінто» (№ 89 від 2001 року) та відповідне національне законодавство демонстрували, що засіб «Пінто» не було доступним для жертв, які не змогли долучитися до кримінального провадження як цивільна сторона.

Таким чином, він встановив, що мало місце порушення статті 13 Конвенції у зв’язку з тим фактом, що в національному законодавстві не існувало засобів судового захисту, за допомогою яких заявник міг би відстоювати своє право на розгляд його справи протягом розумного строку в значенні статті 6§1 Конвенції.

Справедлива сатисфакція (Стаття 41)

Суд постановив, що Італія повинна виплатити заявникові 5 200 євро (EUR) відшкодування моральної шкоди та 2 000  євро відшкодування видатків і витрат.

Окрема думка

Судді Wojtyczek і Sabato кожен висловили особливу часткового негативну думку. Ці думки додані до рішення.

Рішення доступне лише французькою мовою.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту