Справа «P.T. проти Республіки Молдова»

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової.

Avatar
ECHR: Ukrainian Aspect

автор

25 Червня 2020
|
583
|

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ, 143, (2020)
26.05.2020

Розкриття інформації про ВІЛ-позитивний статус в довідці про звільнення від військової служби порушило права на недоторканість приватного життя

У сьогоднішньому рішенні Палати в справі P.T.  проти Республіки Молдова (заява № 1122/12) Європейський суд з прав людини одноголосно встановив порушення статті 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя) Європейської конвенції з прав людини.

Справа стосувалась розголошення позитивного статусу заявника на ВІЛ у довідці, яка звільняла його від військової служби. Він скаржився на те, що він був змушений показувати довідку під час поновлення його документів, що посвідчують особу, в 2011 році та в деяких інших ситуаціях, наприклад, коли він подавав заяву для отримання нової роботи.

Суд встановив, зокрема, що уряд Молдови не вказав, яка «законна мета» статті 8 Конвенції переслідувалася під час розголошення захворювання заявника. Крім того, вони не пояснили, чому було необхідно додавати конфіденційну інформацію про заявника у довідку, яку можливо вимагати в різних ситуаціях, коли його медичний стан явно не стосувався справи. Таке серйозне втручання у його права було непропорційним.

Основні факти

Заявник, пан  P.T., є громадянином Молдови, який народився у 1978 році та мешкає в м. Синджера(Республіка Молдова). Він – ВІЛ-позитивний.

У липні 2011 року Військовий комісаріат видав пану P.T. довідку про звільнення його від військової служби після того, як лікарі підтвердили його захворювання. Довідка була видана за зразком, викладеним рішенні уряду № 864 від 17 серпня 2005 року.

Під час поновлення посвідчення особи в серпні 2011 року він був зобов’язаний показати довідку про звільнення від військової служби.

У 2012 році Конституційний суд Молдови виніс постанову про те, що такі довідки про звільнення від військової служби непропорційно втручалися в право на захист приватного життя, оскільки вони розголошували конфіденційну інформацію про хворобу особи третім особам, в тому числі потенційним роботодавцям.

Скарги, процедура та склад Суду

Заява була подана до Європейського суду з прав людини 2 грудня 2011 року.

Покладаючись  на статтю 8 (право на повагу до приватного та сімейного життя) заявник скаржився на розголошення його особистих медичних даних у довідці про звільнення від військової служби. Він стверджував, що не подав таку скаргу до національних судів, оскільки вона не мала б перспектив успіху. Він цитував справу щодо ВІЛ-позитивного чоловіка В., який подав два позови до суду, в яких він скаржився на те, що в його довідці про звільнення від військової служби третім сторонам розкривалася інформація про його захворювання, але вони були відхилені Верховним Судом в 2010 і 2012 роках.

Рішення було прийняте Палатою з семи суддів в наступному складі:

Robert Spano (Ісландія), Голова

Marko Bošnjak (Словенія),

Valeriu Griţco(Республіка Молдова),

Egidijus Kūris(Литва),

Arnfinn Bårdsen(Норвегія),

Darian Pavli (Албанія),

Peeter Roosma (Естонія),

а також Stanley Naismith, Секретар Секції.

Рішення Суду

Уряд стверджував, що заявник не вичерпав всі національні засоби судового захисту, оскільки він не відкривав провадження в судах Молдови.

Суд встановив, що, незважаючи на існування засобу судового захисту, доступного і теоретично, і на практиці, для подання заявник скарги, як продемонстровано у справі, відкритій В., яка була дуже схожа на справу заявника, він не був ефективним. Зокрема, зміст довідки про звільнення від військової служби був чітко встановлений рішенням уряду № 864, яке було обов’язковим і не могло переглядатися судами. Тому будь-які судові позови, спрямовані на зміну довідки, були приречені на невдачу, що підтверджується результатом двох судових позовів В.

Тому Суд відхилив заперечення уряду та оголосив скаргу заявника прийнятною.

Потім він, як і Конституційний суд, встановив, що зазначення медичних даних в довідці, яка повинна була надаватися третім сторонам, складало втручання в права заявника, захищені статтею 8 Конвенції. Це втручання відповідало національному законодавству, а саме рішенню уряду №. 864, на той час, коли заявник подав заяву.

Проте, ні уряд, ні органи влади не посилалися на будь-яку певну законну мету такого втручання в права заявника. Фактично не здавалося, що розголошення інформації про хворобу заявника мало раціональну основу або зв’язок з будь-якою з законних цілей, передбачених в статті 8 Конвенції.

Крім того, Суд встановив, що особисті медичні дані у довідці не були достатньо захищені від непотрібного розголошення. Зокрема, третім сторонам було дозволено з’ясовувати тип захворювання, яке звільняло заявника від військової служби, навіть якщо вони не мали очевидного інтересу в доступі до цієї інформації.

Дійсно, уряд не пояснив, чому було необхідно додавати таку конфіденційну інформацію в довідку, яку можливо вимагати в різних ситуаціях, коли його медичний стан явно не стосувався справи, наприклад під час подання заяви про прийом на роботу.

Відповідно, втручання у право заявника було непропорційним в порушення статті 8 Конвенції.

Справедлива сатисфакція (Стаття 41)

Суд постановив, що Республіка Молдова повинна виплатити заявникові 4 000 євро (EUR) відшкодування моральної шкоди та 1 500 євро вартості і витрат.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту