Справа «Олевник-Цеплінська та Олевник проти Польщі» (прес-реліз)

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової.

ECHR: Ukrainian Aspect

автор

11 Вересня 2019
|
87
|

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ 305 (2019)
05.09.2019

Масштабне неналежне функціонування державної системи Польщі під час розгляду жорстокого викрадення, яке закінчилося смертю жертви, Krzysztof Olewnik

Справа Olewnik-Cieplińska та Olewnik проти Польщі (заява № 20147/15) стосувалася викрадення та вбивства брата та сина заявників, Krzysztof Olewnik. Його викрали в 2001 року, тримали під вартою і жорстоко поводилися з ним протягом більш ніж двох років, а потім вбили незважаючи на передачу викупу, який вимагали викрадачі. Його тіло було знайдене у 2006 році.

У сьогоднішньому рішенні Палати у справі Європейський суд з прав людини одноголосно встановив: порушення статті 2 (право на життя) Європейської конвенції з прав людини у зв’язку з невиконанням державою свого обов’язку захищати життя родича заявників та порушення статті 2 Європейської конвенції у зв’язку з невідповідним розслідуванням його смерті.

Суд виявив, зокрема, що національні органи влади повинні вважатися відповідальними за ряд серйозних помилок поліції під час розгляду справи про викрадення пана Olewnik, яке в кінцевому підсумку призвело до його смерті.

Крім того, незважаючи на парламентське розслідування у справі, яке створило дуже критичний звіт, та на зусилля слідчих органів влади відкрити провадження проти поліції, прокуратури та високопосадових державних службовців, провадження у справі про вбивство пана Olewnik тривало ще 17 років після його викрадення та обставини подій не були повністю з’ясовані.

Основні факти

Заявники, Danuta Olewnik-Cieplińska та Włodzimierz Olewnik, є громадянами Польщі, які народилися в 1974 та 1949 роках, відповідно та мешкають в м. Дробін (Польща).

Їх родич, Krzysztof Olewnik, був викрадений у 2001 році, якому в той час було 25 років. Його тримали під вартою і жорстоко поводилися з ним до 2003 року, коли його вбили незважаючи на те, що його сім’я передала викуп, який вимагали викрадачі за допомогою телефонних повідомлень та листів, які містили погрози його життю.

В кінцевому підсумку його тіло було знайдене в 2006 році, коли один із викрадачів, якого назвав свідок у 2005 році, зізнався і вказав місце поховання.

У 2010 році десять членів банди були зрештою засуджені остаточним рішенням. Їх засудження було переважно засноване на зізнаннях. Під час судового розгляду їх справи вони описали, як вони прикували жертву до стіни за шию і ногу. Йому також давали наркотики, били і погано годували.

Передбачуваний лідер банди та два інших головних викрадачі померли під час тримання під вартою до або безпосередньо після судового розгляду їх справи. Незважаючи на те, що їх смерті були класифіковані як самогубство, розслідування цих смертей призвело до відставки Міністра юстиції та хвилі звільнень в прокуратурі та тюремних службах.

Окрім провадження проти членів банди між 2009 та 2013 роками було зроблено ще декілька спроб з’ясувати обставини викрадення та вбивства.

Зокрема, прокуратура м. Гданськ відкрила кримінальні провадження проти більшості осіб, залучених у справу, а саме проти поліції за зловживання повноваженнями, прокуратури – за недбалість, та високопосадових державних службовців – за бездіяльність. Двоє з офіцерів були виправдані, оскільки злочини були погашені давністю в той час як інші розслідування були припинені.

У 2009 році Сейм (нижня палата парламенту) також створив Парламентський комітет з розслідування, який перевіряв не лише дії поліції та прокуратури, а й державних органів управління та тюремної служби. В його заключному звіті в 2011 році був зроблений висновок, що «видима неквапливість, помилки, необачність та непрофесіоналізм слідчих мали наслідком нездатність виявити винуватців викрадення, і … в кінцевому підсумку , смерті (пана Olewnik.» Він також вивчав можливість того, що помилки «державних службовців були «навмисними і …були спрямовані на приховування їх слідів, знищення доказів … і, отже, деякі з них співпрацювали з злочинною бандою, яка викрала та вбила Krzysztof Olewnik».

Розслідування фактів викрадення та вбивства щодо інших невстановлених осіб все ще триває.

Скарги, процедура та склад Суду

Посилаючись, зокрема, на статтю 2 (право на життя) заявники стверджували, що національні органи влади були відповідальні за смерть їх родича тому, що вони не змогли ефективно розслідувати його викрадення і, в кінцевому підсумку, захистити його життя, а також те, що не було проведено ефективного розслідування його вбивства .

Заява була подана до Європейського суду з прав людини 14 квітня 2015 року.

Рішення було прийняте Палатою з семи суддів в наступному складі:

Ksenija Turković (Хорватія), Голова,

Krzysztof Wojtyczek (Польща),

Aleš Pejchal (Чеська Республіка),

Pauliine Koskelo (Фінляндія),

Tim Eicke (Сполучене Королівство),

Jovan Ilievski (Північна Македонія),

Raffaele Sabato (Італія),

а також  Abel Campos, секретар Секції.

Рішення Суду

Стаття 2 (право на життя)

Суд встановив, що органам влади Польщі було відомо або повинно було бути відомо про існування реального і безпосереднього ризику для життя пана Olewnik з моменту його зникнення. З самого початку його раптове зникнення розслідувалося як викрадення і, згідно зі статистичними даними, наданими урядом, викрадення у відповідний час у Польщі переважно містило особливі муки, шкоду здоров’ю, навіть смерть. Переговори з викрадачами пана Olewnik тривали чотири роки, протягом цього часу його родині надсилали листи, в яких містилися явні погрози його життю та здоров’ю.

Всі листи були передані поліції. Серйозність ситуації та вразливість жертви з часом не зменшувалася, навпаки, вони лише зростали.

За таких обставин, згідно з Європейською конвенцією національні органи влади повинні були зробити все, що можливо було обґрунтовано очікувати від них для того, щоб знайти пана Olewnik якомога швидше і встановити особи викрадачів.

Суд мав багато доказів щодо дій, які вживали поліція та прокуратура. Він звернув особливу увагу на звіт Парламентського комітету з розслідування та його висновки, які наводили чіткі приклади незалучення та некомпетентності поліції протягом перших років розслідування викрадення.

Погоджуючись з оцінкою у цьому звіті Суд перерахував деякі найбільш серйозні помилки поліції під час розгляду справи викрадення пана Olewnik. Серед іншого, їм не вдалося: належним чином зібрати всі докази судово-медичної експертизи в будинку жертви безпосередньо після викрадення; протягом трьох років взяти свідчення в касира супермаркету, який продав мобільний телефон керівнику банди в 2001 році; вивчити анонімний лист від 2003 року, в якому були названі особи, причетні до викрадення;  швидко проаналізувати та відстежити дзвінки навіть незважаючи на те, що викрадачі використовували відому телефонну SIM-карту; та проконтролювати передачу викупу. Ці помилки, серед інші, чітко вказували на те, що національні органи влади не реагували з належним рівнем відданості, необхідним у випадку викрадення та тривалого насильницького увезення.

Суд дійшов висновку, що національні органи влади повинні вважатися відповідальними за цей ряд недоліків. Тому була порушена стаття 2 у зв’язку з невиконанням державою свого обов’язку захистити життя родича заявників.

Стаття 2 (розслідування)

Суд зазначив, що в 2005 році відбувся переломний момент в розслідуванні і головні викрадачі були заарештовані в 2006 році, обвинувачені в 2007 році, а потім були швидко засуджені, переважно на основі своїх зізнань.

Крім того, парламентське розслідування та зусилля прокуратури м. Гданськ у 2009 та 2013 роках сприяли позитивному розвитку розслідування.

Проте Суд зазначив, що через 17 років після викрадення провадження у справі вбивства пана Olewnik все ще тривало, а обставини подій не були повністю з’ясовані залишаючи заявників у стані невизначеності. Уряду був поданий запит про надання інформації про триваюче провадження, але він не зробив цього на підставі конфіденційності.

Суд дійшов висновку, що органи влади не провели відповідне та ефективне розслідування смерті пана Olewnik з наступним порушенням статті 2.

Стаття 41 (справедлива сатисфакція)

Суд постановив, що Польща повинна виплатити заявникам спільно 100 000 євро (EUR) відшкодування моральної шкоди.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту