Справа «Олександру-Маріану Янку проти Румунії»

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової.

Avatar
ECHR: Ukrainian Aspect

автор

26 Лютого 2020
|
789
|

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ, 045, (2020)
04.02.2020

Твердження про упередженість румунського судді в провадженні про фінансові злочини не були обґрунтовані

У сьогоднішньому рішенні Палати у справі Олександру-Маріану Янку проти Румунії (заява № 60858/15) Європейський суд з прав людини одноголосно встановив відсутність порушення статті 6 § 1 (право на справедливий судовий розгляд/слухання) Європейської Конвенції з прав людини.

Справа стосувалася твердження заявника, що суддя, який брав участь в засудженні його в двох наборах пов’язаних між собою проваджень не міг бути неупередженим.

Суд встановив, що окрім передбачуваної подібності двох наборів проваджень проти заявника за фінансові злочини, не існувало жодних об’єктивних причин для будь-яких  побоювань щодо неупередженості одного судді. Дійсно, він намагався відмовитися від розгляду справи, але його запит був відхилений обґрунтованим рішенням.

Основні факти

Заявник, Олександру-Маріану Янку (Alexandru-Marian Iancu), є громадянином Румунії, який народився в 1965 році і зараз знаходиться під вартою у в’язниці Рахова (Румунія) після визнання його винним в різних фінансових злочинах в 2014 та 2015 році.

Проти пана Iancu були відкриті два набори кримінальних проваджень у зв’язку з фінансовими злочинами, які, як стверджувалося, він скоїв в період між 2000 і 2003 року як управляючий або директор декількох приватних комерційних компаній. Матеріали справи з першого набору проваджень були додані до матеріалів другого набору, оскільки деякі докази були спільними для обох проваджень.

Він був засуджений в обох наборах проваджень колегією з двох суддів. Один із суддів, М.А.М., був у складі обох колегій.

Під час провадження по апеляції в другій справі проти пана Iancu суддя М.А.М. намагався відмовитися від розгляду справи для того, щоб усунути будь-які підозри щодо можливої відсутності неупередженості. Його запит був відхилений колегією з двох суддів, яка виявила, що сам факт участі в розгляді попередньої справи не міг викликати обґрунтованих підозр щодо його неупередженості та не існувало доказів того, що в першій справі він висловив думку про провину обвинуваченого, справа якого в той час розглядалася в суді. Були подані наступні заяви про відвід у зв’язку з упередженістю судді M.A.M., але вони також були відхилені.

Скарги щодо передбачуваної відсутності неупередженості судді М.А.М. також були розглянуті та відхилені Верховним касаційним судом і Вищою радою магістратури. Вони виявили, зокрема, що всі запити про відвід та остаточне рішення від 2015 року, в якому пан Iancu був визнаний винним, були добре обґрунтовані.

Скарги, процедура та склад Суду

Посилаючись на статтю 6§1 (право на справедливий судовий розгляд/слухання) пан Iancu стверджував, що суддя М.А.М. не міг бути неупередженим, оскільки він брав участь в його засудженні в двох провадженнях, які були пов’язані

Заява була подана до Європейського суду з прав людини 4 грудня 2015 року.

Рішення було прийняте Палатою з семи суддів в наступному складі:

Jon Fridrik Kjølbro (Данія), Голова,

Faris Vehabović (Боснія і Герцеговина),

Iulia Antoanella Motoc (Румунія),

Carlo Ranzoni (Ліхтенштейн),

Stéphanie Mourou-Vikström (Монако),

Jolien Schukking (Нідерланди),

Péter Paczolay (Угорщина),

а також Andrea Tamietti, заступник секретаря Секції.

Рішення Суду

Суд повторив, що  стаття 6§ 1 вимагає від суду неупередженості і він встановив об’єктивний і суб’єктивний тест для оцінювання того, чи було це так. Суб’єктивний тест був зосереджений на особистих переконаннях або поведінці судді, в той час як об’єктивний тест перевіряв, чи існували встановлені факти, які могли б викликати сумніви в неупередженості.

Стосовно суб’єктивного тесту Суд не був переконаний в тому, що суддя М.А.М. продемонстрував будь-яке особисте упереджене ставлення до пана Iancu в другому наборі проваджень.

Він також не вважав, що існували об’єктивні причини для занепокоєння пана Iancu щодо неупередженості судді. Суддя намагався відмовитися від розгляду справи переважно як запобіжний захід, а не через будь-які фактичні сумніви в упередженості. Крім того, його заява про відвід була відхилена добре обґрунтованим рішенням.

Навіть незважаючи на те, що інший суддя, який брав участь у першому провадженні разом із суддею М.А.М., була відсторонена від засідання в другому наборі проваджень, таке рішення було засноване на декількох підставах, в тому числі її поведінці, оскільки вона висловила думку щодо другої справи під час апеляції.

З іншого боку, окрім передбачуваної подібності цих двох проваджень поведінка судді М.А.М. не була такою, щоб об’єктивно обґрунтувати занепокоєння пана Iancu щодо його неупередженості.

Тому стаття 6 § 1 не була порушена.

Рішення доступне лише англійською мовою.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту