Справа «Нурмієва проти Росії» (прес-реліз)

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової.

ECHR: Ukrainian Aspect

автор

10 Грудня 2018
|
405
|

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ 406 (2018)
27.11.2018

Нурмієва проти Росії (заява № 57273/13)

Заявник, Лариса Нурмієва, є громадянкою Росії, яка народилася в 1970 році і мешкає в м. Шадрінськ (Курганська область, Росія).

Справа стосувалася відмови судових органів влади Росії компенсувати пані Нурмієвій вартість робіт з реконструкції автостоянки після зняття органами влади плит, які використовувалися для мощення в контексті розслідування злочину.

У 2005 році пані Нурмієва розпочала роботу на автостоянці, поверхня якої була вимощена бетонними плитами. В 2007 році було відкрите кримінальне розслідування щодо невідомих осіб за крадіжку плитки, яка належала компанії Центр. У 2009 році слідчий наказав зняти 60 плит з автостоянки пані Нурмієвій, а також те, щоб вони були передані Центру на збереження.

Наступного року рішення про зняття плит було скасоване як незаконне на підставі того, що слідчий не перевірив твердження пані Нурмієвої стосовно того, що ці певні плити не були пов’язані з кримінальною справою. Згодом розслідування було припинене з огляду на те, що факти не складали злочин. Пані Нурмієва була поінформована, що вона може подати заяву до суду для повернення “незаконно знятих” плит. Проте вона не могла  домогтися їх повернення, оскільки Центр тим часом перепродавав їх.

Пані Нурмієва потім подала заяву до суду для отримання компенсації у справі проти Міністерства внутрішніх справ вимагаючи суму, яка відповідала вартості відновлення автостоянки. Комерційний суд частково задовольнив цей позов вважаючи, що держава була відповідальною за втрату плит і наказав виплатити пані Нурмієвій суму, яка відповідала середній ціні 60 використаних плит. Проте він відхилив вимогу відшкодування, пов’язану з витратами на відновлення автостоянки вважаючи, що остання було рухомим, а не нерухомим майном. Пані Нурмієва безуспішно подала апеляцію на це рішення. Її апеляція з питань права також була відхилена.

Посилаючись на статтю 1 Протоколу № 1 (захист власності) Європейської Конвенції з прав людини пані Нурмієва скаржилася на відмову судів задовольнити їй вимогу відшкодування стосовно витрат на відновлення її автостоянки.

Порушення статті 1 Протоколу № 1

Справедлива сатисфакція : 5000 євро (моральна шкода) та 1650 євро (видатки та витрати).

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту