Справа «Ніколян проти Вірменії» (прес-реліз)

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової.

ECHR: Ukrainian Aspect

автор

9 Жовтня 2019
|
77
|

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий секретарем Суду
ЄСПЛ 332 (2019)
03.10.2019

Вірменська система позбавлення правоздатності не враховує індивідуальні потреби

У сьогоднішньому рішенні Палати у справі Nikolyan проти Вірменії (заява № 74438/14) Європейський суд з прав людини одноголосно встановив порушення статті 6 § 1 (право на доступ до суду) Європейської Конвенції з прав людини і порушення статті 8 (право на повагу до приватного життя).

Справа стосувалася заявника, який в 2013 році був визнаний неправоздатним після провадження, відкритого його дружиною та сином.

Суд встановив, що заявник не міг подати заяву про розлучення та вимогу виселення  своєї дружини, а також не міг вимагати відновлення його правоздатності в суді, оскільки законодавство Вірменії встановило повну заборону безпосереднього доступу до судів для осіб, визнаних неправоздатними. Таку ситуацію погіршив той факт, що органи влади призначили сина заявника його законним опікуном незважаючи на те, що вони мали конфліктні стосунки.

Крім того, рішення, яке позбавляло заявника правоздатності, покладалося лише на один застарілий висновок психіатра без ретельного аналізу рівня його психічного розладу або врахування того, що він раніше не мав такого захворювання.

Основні факти

Заявник, Гурен Ніколян (Gurgen Nikolyan), є громадянином Вірменії, який народився в 1939 році і проживає в м. Єреван.

У 2012 році пан Nikolyan подав до суду заяву про розлучення та виселення своєї дружини стверджуючи, що їх конфліктні стосунки зробили спільне проживання нестерпним. Проте національні суди ніколи не розглядали його позов, оскільки в 2013 році він був визнаний неправоздатним після провадження, відкритого його дружиною та сином, який проживав із сім’єю в одній квартирі.

Зокрема, у листопаді 2013 року районний суд визнав пана Nikolyan неправоздатним постановивши, що він мав психічний розлад і не міг усвідомлювати його дії або контролювати їх. Він засновував свої висновки на призначеному судом звіті психіатра від вересня 2012 року, а також на заявах дружини, сусідів та співробітника місцевої поліції  про надто підозрілу, дискусійну та часом агресивну поведінку і абсурдні звинувачення ним його дружини.

Син пана Nikolyan, який був призначений його опікуном під час цього провадження, подав запит про припинення шлюборозлучного процесу та провадження про виселення. Районний суд задовольнив цей запит у жовтні 2014 року на підставі того, що національне законодавство уповноважило опікуна відмовитися від позовних вимог особи, позбавленої правоздатності.

Пан Nikolyan, який також мав конфлікт з його сином, звернувся до місцевого органу опіки з проханням взяти до уваги його думку під час призначення його опікуном, але безрезультатно. Він продовжував оскаржувати рішення про опіку в судах і касаційний суд, з урахуванням тверджень заявника про конфлікт інтересів та регулярні суперечки з його сином, передав справу.

У 2017 році ці провадження все ще тривали і їх результат був невідомий.

Він також зробив ряд невдалих спроб відновити свою правоздатність написавши листа Міністру охорони здоров’я та до психіатричної лікарні, а також подавав заяву до судів про перегляд його стану здоров’я. Зокрема, як особі, позбавленій правоздатності, законодавство, чинне у відповідний час, не дозволяло йому відкривати провадження.

Скарги, процедура та склад Суду

Пан Nikolyan подав ряд скарг відповідно до статті 6 §1(право на справедливий судовий розгляд/ доступ до суду ). Зокрема, він стверджував, що після того, як він був визнаний неправоздатним, він не мав право продовжити в національних судах його шлюборозлучний процес та провадження про виселення або подати заяву про судовий перегляд його правоздатності. Також покладаючись на статтю 8 (право на повагу до приватного та сімейного життя, житла та листування) він скаржився на те, що позбавлення його правоздатності порушило його право на повагу до приватного життя.

Заява була подана до Європейського суду з прав людини 13 листопада 2014 року.

Рішення було прийняте Палатою з семи суддів в наступному складі:

Ksenija Turković (Хорватія), Голова,

Krzysztof Wojtyczek (Польща),

Armen Harutyunyan (Вірменія),

Pere Pastor Vilanova (Aндорра),

Pauliine Koskelo (Фінляндія),

Jovan Ilievski (Північна Македонія),

Raffaele Sabato (Iталія),

а також Abel Campos, секретар Секції.

Рішення Суду

Стаття 6 (право на справедливий судовий розгляд / доступ до суду)

Суд зазначив, що законодавство Вірменії встановило повну заборону безпосереднього доступу до судів для осіб, визнаних неправоздатними, таких як пан Nikolyan. Така повна заборона, яка не залишила жодного місця для винятку, не відповідала загальній тенденції на європейському рівні.

Тому єдиним правильним та ефективним засобом захисту його законних інтересів в судах було безконфліктне опікунство.

Проте орган опіки призначив сина пана Nikolyan його законним опікуном незважаючи на те, що вони мали конфліктні стосунки. Суд мав сумніви в тому, що син дійсно може бути нейтральним представляючи батька в шлюборозлучному процесі та провадженні про виселення. Крім того, районний суд взагалі не перевіряв, чи був запит сина про відкликання позовних вимог в найкращих інтересах батька. Він також не надав жодного пояснення для свого рішення задовольнити цей запит.

Нездатність органів влади забезпечити безконфліктне опікунство ще більш загострила ситуацію пана Nikolyan, а саме той факт, що повна заборона перешкоджала йому безпосередньо домагатися відновлення його правоздатності в суді.

Тому Суд встановив, що відсутність доступу пана Nikolyan до суду в шлюборозлучному процесі та провадженні про виселення і відсутність можливості вимагати відновлення його правоздатності порушили статтю 6§1.

Стаття 8 (право на повагу до приватного життя)

Суд повторив, що рішення національних органів влади про позбавлення будь-якої особи правоздатності закликало до ретельної перевірки з огляду на серйозні наслідки для приватного життя цієї особи. У попередніх справах він постановив, що повне позбавлення особи правоздатності повинне бути обґрунтоване психічним розладом такого «типу або ступеня», який гарантує такий захід.

Проте законодавство Вірменії не передбачало жодної такої індивідуальної відповіді. Воно лише розрізняло повну правоздатність або повну неправоздатність Зокрема, рішення про позбавлення пана Nikolyan його правоздатності покладалося лише на один висновок психіатра, який був зроблений за 14 місяців до цього, та не містило ретельного аналізу ступеня його неправоздатності. У звіті не було пояснено, які саме дії заявник не міг усвідомлювати або контролювати, а також не було помічено жодної самогубної або надзвичайно безвідповідальної поведінки, а також не було виявлено, що він не міг піклуватися про себе. Дійсно, в нього раніше не було психічних захворювань  і він вперше проходив психіатричне обстеження.

Суд дійшов висновку, що позбавлення пана Nikolyan його правоздатності було непропорційним  будь-які переслідуваній законній меті. Тому його право на повагу до приватного життя було обмежене більш ніж це було суворо необхідним, в порушення статті 8.

Стаття 41 (Справедлива сатисфакція)

Суд постановив, що Вірменія повинна виплатити пану Nikolyan 7 800 євро (EUR) відшкодування моральної шкоди.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту