Справа «National Movement Ekoglasnost проти Болгарії»

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та доцента кафедри кримінального права і правосуддя Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка С. Дем’янчука Олени Дроздової.

Avatar
ECHR: Ukrainian Aspect

автор

12 Січня 2021
|
474
|

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ, 372, (2020)
15.12.2020

Природоохоронній неурядовій організації було наказано сплатити надмірні видатки

У сьогоднішньому рішенні Палати в справі National Movement Ekoglasnost проти Болгарії (заява  31678/17) Європейський суд з прав людини одноголосно встановив порушення статті 1 Протоколу №1(захист власності) Європейської Конвенції з прав людини.

Справа стосувалась наказу асоціації-заявникові сплатити передбачувані надмірні видатки атомній електростанції в провадженні для відновлення цивільного судового розгляду.

Суд встановив, зокрема, що Верховний адміністративний суд не надав достатнього обґрунтування того, чому він видав наказ з такою великою сумою і не встановив баланс між загальним інтересом та правами асоціації-заявника.

Основні факти

Асоціація-заявник, National Movement Ekoglasnost, є болгарською асоціацією, яка була заснована в 1992 році і зареєстрована в Софії.

Асоціація-заявник є неприбутковою юридичною особою, яка працює над вирішенням екологічних проблем в Болгарії. В лютому 2015 року асоціація-заявник подала заяву на отримання дозволу долучитися до провадження з судового перегляду міністерського рішення щодо єдиної атомної електростанції в державі як третя сторона. Ця заява була визнана неприйнятною.

Після висновку колегії Верховного адміністративного суду, що рішення було законним, апеляція з питань права асоціації-заявника була визнана неприйнятною. Рішення суду першої інстанції було підтримане по суті.

В 2016 році асоціація-заявник подала заяву про відновлення провадження. Ця заява була відхилена, а колегія Верховного адміністративного суду встановила, що справа була остаточно вирішена. Він зобов’язав заявника сплатити судові витрати атомної електростанції в сумі 6000 євро (EUR).

В грудні 2016 року після видачі судового наказу про виконання рішення пристави зібрали 17 EUR. Після наступної спроби судових приставів виконати судові рішення було зазначено, що асоціацію-заявника вже було неможливо знайти за її адресою. Виконавче провадження ще триває.

Скарги, процедура та склад Суду

Покладаючись на статтю 1 Протоколу 1 (захист власності) Конвенції  асоціація-заявник скаржилася на те, що видатки, які їй було наказано сплатити, були надмірними.

Заява була подана до Європейського суду з прав людини 24 квітня 2017 року.

Рішення було прийняте Палатою з семи суддів в наступному складі:

Tim Eicke (Сполучене Королівство), Голова

Yonko Grozev (Болгарія)

Faris Vehabović (Боснія і Герцеговина),

Iulia Antoanella Motoc (Румунія),

Armen Harutyunyan (Вірменія),

Jolien Schukking (Нідерланди),

Ana Maria Guerra Martins (Португалія),

а також  Ilse Freiwirth, заступник секретаря Секції.

Рішення Суду

Суд спочатку зазначив, що, всупереч аргументу уряду правосуб’єктність асоціації-заявника жодного разу не оскаржувалася під час провадження в національному суді, а також те, що вона продовжував існувати як юридична особа. Таким чином, заява була прийнятною.

Асоціація-заявник стверджувала, зокрема, що присуджене їй відшкодування видатків загалом було надмірним і не встановлювало баланс між інтересами суспільства та основними правами особи, особливо з урахуванням «наглядової» ролі неурядових організацій. Вона стверджувала, що  оцінка суду була суб’єктивною, оскільки відповідний закон не передбачав критеріїв щодо «надмірного судового збору» і все ж був надто негнучким щодо мінімальних сум. Вона також зазначала, що було незрозуміло, як підраховувалася сума цих зборів.

Суд повторив, що відповідно до його прецедентного права судовий збір є «внесками», які контролюється державою. Проте в цій справі видатки, які повинна сплатити асоціація-заявник, не були «внеском», оскільки вони були присуджені на користь сторони, що виграла справу. Таким чином, присуджені суми повинні були розглядатися як «втручання» у власність асоціації-заявника в світлі її законності, інтересів суспільства та балансу між загальними інтересами та правами асоціації.

Суд звернув увагу на правову підставу для втручання, але також на аргумент заявника щодо гнучкості, яка опосередковано передбачала питання пропорційності.

Суд повторив, що видатки є усталеною та необхідною характеристикою правової системи. Таким чином, наказ в цій справі мав законну мету.

Суд зазначив, що в Болгарії загальним правилом було те, що «сторона, що програла справу, сплачує істотну частину гонорару адвоката сторони, яка виграла справу». Потім сума оцінювалася судами, які враховували складність та зацікавленість у справі. Вони могли зменшити присуджувану суму, але не нижче встановленого законодавством мінімуму.

Суд вважав, що Верховний адміністративний суд недостатньо уточнив, як він оцінював витрати. Суд зазначив, зокрема, що присуджена сума складала 24 мінімуми, встановлені законодавством. Це відбулося незважаючи на той факт, що питання були переважно процесуальними, а не особливо складними, і вже частково вирішеними. На думку Суду, Верховний адміністративний суд недостатньо розглянув особливості справи та встановив баланс між загальним інтересом та правами асоціації-заявника змусивши асоціацію нести надмірний індивідуальний тягар.

У світлі вищезазначеного мало місце порушення прав власності асоціації-заявника.

Справедлива сатисфакція (Стаття 41)

Суд постановив, що Болгарія повинна виплатити заявникові 3 000 євро (EUR) відшкодування моральної шкоди та 1 500  євро відшкодування видатків і витрат.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту